Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

Ситнік О.М., Дьоміної О.О., ІваненкоЮ.Г.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, за касаційною скаргою представника ОСОБА_4 - ОСОБА_6 на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 22 червня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 21 липня 2016 року,

У лютому 2016 рокуОСОБА_4 звернулася до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків щодо виховання їхнього сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, тому просила позбавити ОСОБА_5 батьківських прав та стягнути аліменти у розмірі ј частини його заробітку.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 22 червня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 21 липня 2016 року, позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 аліменти на сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі ј частини його заробітку щомісячно, починаючи з 17 лютого 2016 року і до його повноліття. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзіпредставник ОСОБА_4 - ОСОБА_6, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить вказані судові рішення скасувати в частині відмови у задоволенні позову та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Відповідно до п. 6 розд. ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга не може бути задоволена з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи у касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судами встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є батьками ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1.

З 31 жовтня 2014 року ОСОБА_4 перебуває на обліку в Управлінні соціальних виплат і компенсацій Заводського району департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради як особа переміщена з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції.

Шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 розірвано рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 31 серпня 2015 року.

Після припинення шлюбних відносин місце проживання їх сина ОСОБА_7 визначено з матір'ю, яка з 05 травня 2015 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1.

З 01 грудня 2015 року ОСОБА_7 відвідує дошкільний навчальний заклад № 94. За даними завідувача станом на 03 лютого 2016 року батько дитини не відвідував цей заклад.

За повідомленням КЗ ММР "Центр первинної медико-санітарної допомоги № 3" ОСОБА_7 з листопада 2015 року спостерігається у лікаря педіатра. ОСОБА_5 з приводу лікування сина до дільничного лікаря не звертався.

Згідно довідки УДППЗ "Укрпошта" за період з 01 листопада 2015 року по 16 травня 2016 року грошові перекази на ім'я ОСОБА_4 не надходили.

Відповідно до висновку органу опіки та піклування від 14 червня 2016 року позбавлення ОСОБА_5 батьківських прав відносно сина ОСОБА_7є недоцільним.

Відповідно до ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини. Тобто, перелік підстав позбавлення батьківських прав є вичерпним.

У пункті 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" (v0003700-07) роз'яснено, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

Відповідно до п. 15 зазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Відповідно до ст. 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ (789-12) , держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Таким чином, суди, встановивши, що відповідач хоча і неналежно виконує свої обов'язки по вихованню сина, чому є і об'єктивні причини - останнє відоме місце проживання останнього - Автономна Республіка Крим, суд з огляду на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, обґрунтовано не знайшли підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 164 СК для задоволення цих вимог.

В іншій частині рішення судів не оскаржуються, а тому не переглядаються у касаційному порядку.

Інші доводи касаційної скарги на правильність висновків судів не впливають та їх не спростовують, а зводяться лише до переоцінки доказів.

Згідно ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргупредставника ОСОБА_4 - ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 22 червня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 21 липня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.