розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Головного управління юстиції в м. Києві, треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, про визнання дій неправомірними та визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, за касаційною скаргою ОСОБА_4 та його представника ОСОБА_8 на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 18 травня 2016 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 01 вересня 2016 року,

У грудні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його рідна сестра ОСОБА_9, після смерті якої відкрилася спадщина у вигляді однокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1.

12 червня 2015 року він звернувся до державного нотаріуса Дев'ятої київської державної нотаріальної контори Русіної Н.О. із заявою про прийняття спадщини після смерті сестри, однак нотаріус відмовилася приймати його заяву, так як в нього начебто були відсутні документи. При цьому рекомендувала йому звернувся до житлово-експлуатаційної контори за двома довідками.

12 червня 2015 року Дев'ята київська державна нотаріальна контора надала йому лист № 2058/01-16, у якому просила компетентні органи видати йому на руки чи надіслати на адресу нотаріальної контори довідку про реєстрацію за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_9, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1.

У результаті неправомірних дій Державного нотаріуса Дев'ятої київської державної нотаріальної контори Русіної Н.О. він пропустив строк на прийняття спадщини.

ОСОБА_11 є племінницею спадкодавця та звернулася в нотаріальну контору, проте не повідомила про наявність інших спадкоємців.

З урахуванням заяви про збільшення розміру вимог позивач просив визнати неправомірними дії Дев'ятої київської державної нотаріальної контори та визнати свідоцтво про право на спадщину, видане Дев'ятою київською державною нотаріальною конторою на ім'я ОСОБА_11, недійсним.

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 18 травня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 01 вересня 2016 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 та його представник ОСОБА_8 посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просять вказані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення.

Відповідно до п. 6 розд. ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга не може бути задоволена з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи у касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судами встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_9, що підтверджується Свідоцтвом про смерть від 17 грудня 2014 року.

Після смерті ОСОБА_9 відкрилася спадщина, що складається з квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, та належала померлій на підставі Свідоцтва про право власності на житло від 21 вересня 1993 року, виданого Колективним підприємством "Оксамит".

Свідоцтво про право на спадщину від 24 липня 2015 року після смерті ОСОБА_9 отримала її племінниця ОСОБА_11 (а.с. 96).

Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - повноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

У ч. 1 ст. 1270 ЦК України визначено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Позивач зазначав, що 12 червня 2015 року він звернувся до державного нотаріуса Дев'ятої київської державної нотаріальної контори Русіної Н.О. з заявою про прийняття спадщини після смерті сестри ОСОБА_9, однак нотаріус відмовилася приймати його заяву, тому заява не була зареєстрована. У цей же день йому був наданий лист № 2058/01-16, у якому просили компетентні органи видати на руки чи надіслати на адресу нотаріальної контори довідку про реєстрацію за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_9, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 2, 47).

Матеріали спадкової справи № 452/2015 не містять жодного документа нотаріуса, яким остання 12 червня 2015 року відмовила ОСОБА_4 у прийнятті та реєстрації заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_9 або заяви позивача про прийняття спадщини від 12 червня 2015 року.

З наданої копії запиту нотаріуса від 12 червня 2015 року вбачається, що нотаріус зробила запит в компетентний орган щодо отримання ОСОБА_4 необхідної довідки для оформлення спадщини.

Будь-яких доказів, які б свідчили про неправомірність дій нотаріуса, матеріали справи не містять.

З заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори ОСОБА_4 звернувся лише 16 вересня 2015 року.

Постановою державного нотаріуса Дев'ятої київської державної нотаріальної контори РусіноїН.О. від 16 вересня 2015 року ОСОБА_4 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_9, оскільки спадкоємець пропустив встановлений законом шестимісячний термін для прийняття спадщини після смерті спадкодавця.

Крім того, у серпні 2015 року ОСОБА_4 разом з ОСОБА_7, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 зверталися в суд з позовом до Головного управління юстиції в м. Києві, ОСОБА_11 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Рішенням апеляційного суду міста Києва від 30 березня 2016 року зазначений позов задоволено та визначено позивачам додатковий строк для подання ними заяв про прийняття спадщини, що відкрилася після смерті їхньої сестри ОСОБА_9 протягом одного місяця з дня набрання даним рішенням законної сили (а.с. 122-125).

Після набрання рішенням апеляційного суду міста Києва від 30 березня 2016 року законної сили ОСОБА_4 разом з ОСОБА_7, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 подали заяву про прийняття спадщини до Дев'ятої київської державної нотаріальної контори, яка була зареєстрована 11 квітня 2016 року о 14:50 за № 686.

Таким чином, суди повно та всебічно з'ясували обставини по справі та дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Інші доводи касаційної скарги на правильність висновків судів не впливають та їх не спростовують, а зводяться лише до переоцінки доказів.

Згідно ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргуОСОБА_4 та його представника ОСОБА_8 відхилити.

Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 18 травня 2016 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 01 вересня 2016 року залишити без змін.