Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

Ситнік О.М., Дьоміної О.О., Леванчука А.О.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом Державного навчального закладу "Хмельницький центр професійно-технічної освіти торгівлі та харчових технологій" до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про виселення та стягнення заборгованості за комунальні послуги, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 30 червня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 12 вересня 2016 року,

У жовтні 2015 року Державний навчальний заклад "Хмельницький центр професійно-технічної освіти торгівлі та харчових технологій" звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що відповідачі проживають в кімнатах №№ 309, 310 учнівського гуртожитку Державного навчального закладу "Хмельницький центр професійно-технічної освіти торгівлі та харчових технологій" по АДРЕСА_1. Учнівський гуртожиток знаходиться на балансі закладу і є державною власністю, функції розпорядження якою здійснює Міністерство освіти і науки України. Відповідачі в Державному навчальному закладі "Хмельницький центр професійно-технічної освіти торгівлі та харчових технологій" не працювали і не працюють, а тому вони не набули права на проживання в кімнатах учнівського гуртожитку і підлягають виселенню без надання іншого житлового приміщення. Крім того, за проживання в учнівському гуртожитку відповідачі не сплачують комунальні послуги, сума боргу становить 3 598 грн 32 коп. Враховуючи викладене, позивач просив виселити відповідачів з кімнат №№ 309, 310 учнівського гуртожитку Державного навчального закладу "Хмельницький центр професійно-технічної освіти торгівлі та харчових технологій" по АДРЕСА_1 та стягнути з відповідачів солідарно заборгованість по оплаті комунальних послуг в сумі 3 598 грн 32 коп.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 30 червня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 12 вересня 2016 року позов задоволено. Виселено ОСОБА_4, ОСОБА_5 з кімнат №№ 309, 310 учнівського гуртожитку Державного навчального закладу "Хмельницький центр професійно-технічної освіти торгівлі та харчових технологій" по АДРЕСА_1. Стягнуто з ОСОБА_4, ОСОБА_5 у солідарному порядку на користь Державного навчального закладу "Хмельницький центр професійно-технічної освіти торгівлі та харчових технологій" заборгованість по оплаті комунальних послуг у розмірі 3 598 грн 32 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить вказані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Відповідно до п. 6 розд. ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга не може бути задоволена з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи у касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судами встановлено, що на балансі Державного навчального закладу "Хмельницький центр професійно-технічної освіти торгівлі та харчових технологій" (правонаступника Хмельницького професійного торгово-кулінарного ліцею) перебуває об'єкт державної власності, управління яким здійснює Міністерство освіти і науки України - гуртожиток для учнів навчального закладу, що знаходиться по АДРЕСА_1 (а.с. 8-12, 45, 48, 105-106).

У кімнатах №№ 309, 310 зазначеного гуртожитку проживають відповідачі, які у трудових відносинах з балансоутримувачем гуртожитку не перебувають і не перебували. Адміністрацією та профспілковим комітетом установи спільне рішення про надання їм жилої площі у гуртожитку не приймалося (а.с. 44, 90).

За договором № 3, укладеним між Хмельницьким професійним будівельним ліцеєм і ОСОБА_5, адміністрація надала їй місце для проживання у гуртожитку на період з 02 вересня 1998 року по 01 червня 2007 року (а.с. 89).

Згідно з листом Управління освіти і науки Хмельницької ОДА від 20 січня 2006 року № 04-23/30, Управляння освіти і науки не заперечувало щодо продовження терміну проживання у гуртожитку ліцею ОСОБА_5 до 01 червня 2007 року (а.с. 88).

Відповідно до витягу з протоколу № 1 від 19 червня 2009 року засідання комісії по розгляду питань щодо проживання громадян в учнівських гуртожитках ПТНЗ, комісія вирішила відмовити у подальшому проживанні в учнівському гуртожитку ОСОБА_4 (а.с. 51).

Згідно з витягом з протоколу № 2 від 22 вересня 2009 року засідання комісії по розгляду питань щодо проживання громадян в учнівських гуртожитках ПТНЗ, комісія вирішила погодити проживання ОСОБА_4 в гуртожитку до 25 квітня 2010 року при умові переселення в одну кімнату на другому поверсі (а.с. 15). При цьому, відповідачами не надано доказів щодо надання їм погодження на подальше проживання у гуртожитку чи укладення договору найму на період з 25 квітня 2010 року.

Статтею 129 ЖК Української РСР передбачено, що на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу.

Таким чином, суди дійшли обґрунтованого висновку про виселення відповідачів, оскільки в останніх немає правових підстав для проживання у гуртожитку, а отже і підлягають задоволенню позовні вимоги, як похідні від виселення, про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.

Доводи касаційної скарги про те, що суди неправомірно застосували Положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 03 червня 1986 року № 208 (208-86-п) , який втратив чинність, є необґрунтованими, оскільки ці положення застосовані на момент заселення відповідачів у гуртожиток.

Інші доводи касаційної скарги на правильність висновків судів не впливають та їх не спростовують, а зводяться лише до переоцінки доказів.

Згідно ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргуОСОБА_4 відхилити.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 30 червня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 12 вересня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.