Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Леванчука А.О., Іваненко Ю.Г., Ситнік О.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 14 липня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 22 серпня 2016 року,

У червні 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду із вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що з 14 липня 1984 року по 8 червня 2000 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_5 У шлюбі народилося двоє дітей: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, які після розірвання шлюбу залишилися проживати разом із нею.

Згідно з рішенням Галицького районного суду м. Львова від 30 липня 2014 року стягнуто з ОСОБА_5 на її користь аліменти на утримання ОСОБА_7 у розмірі 1 300 грн, починаючи з 1 липня 2014 року і до закінчення його навчання 30 червня 2017 року.

Позивач зазначала, що відповідач з серпня 2014 року по червень 2016 року ухиляється від сплати аліментів.

Уточнивши у процесі розгляду справи свої позовні вимоги ОСОБА_4 просила стягнути з відповідача неустойку за прострочення сплати аліментів за період з 6 вересня 2013 року по 22 липня 2014 року та 1 липня 2014 року по 1 червня 2016 року у розмірі 8 141 грн 89 коп.

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 14 липня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 22 серпня 2016 року, у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

У касаційній скарзі та уточненнях до неї ОСОБА_4 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і ухвалити нове рішення у справі про задоволення позову.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до ч. 1 ст. 10, ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Перевіривши матеріали справи та доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції вважає, що, ухвалюючи оскаржувані у справі судові рішення, суди першої та апеляційної інстанцій з дотриманням вимог ст. ст. 213, 214, 303, 315 ЦПК України правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню та дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_4, оскільки остання не надала суду належних і допустимих доказів на підтвердження заявлених нею позовних вимог, а саме, щодо невиконання відповідачем зобов'язань зі сплати аліментів.

Наведені в касаційній скарзі доводи заявника є безпідставними і правильність вищезазначених висновків судів не спростовують та не дають підстав для висновку про порушення судами норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. За таких обставин рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду слід залишити без змін.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, рішення Галицького районного суду м. Львова від 14 липня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 22 серпня 2016 року залишити без змін.