розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою представника ОСОБА_4 - ОСОБА_6 на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 22 липня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 вересня 2016 року,

У лютому 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" (далі - ТОВ "ОТП Факторинг Україна") звернулося до суду з позовом, у якому просило стягнути солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 заборгованість за кредитним договором від 13 грудня 2007 року № ML-302/446/2007 у розмірі 26 077,79 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України (далі - НБУ) станом на 20 січня 2016 року еквівалентно 647 883,97 грн.

Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 22 липня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 вересня 2016 року, позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ТОВ "ОТП Факторинг Україна" заборгованість за кредитним договором від 13 грудня 2007 року № ML-302/446/2007 у розмірі 26 077,79 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 20 січня 2016 року еквівалентно 647 883,97 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_4 - ОСОБА_6, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати, ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга не може бути задоволена з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи у касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судами встановлено, що 13 грудня 2007 року між ЗАТ "ОТП Банк", правонаступником якого є ПАТ "ОТП Банк", та ОСОБА_4 укладено кредитний договір № МL-302/4-446/2007, згідно з умовами якого остання отримала кредит на споживчі цілі у розмірі 30 000 доларів США зі сплатою 5,99 % річних та з кінцевим терміном повернення до 13 грудня 2022 року.

13 грудня 2007р. між ЗАТ "ОТП Банк", правонаступником якого є ПАТ "ОТП Банк", та ОСОБА_5 укладено договір поруки.

13 грудня 2010 року між ПАТ "ОТП Банк" та ОСОБА_4 укладено додатковий договір до кредитного договору відносно штрафних санкцій за невиконання договору.

Виконавчим написом приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. від 15 січня 2014 року запропоновано звернути стягнення на належну ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_1 для задоволення вимог ТОВ "ОТП Факторинг Україна" у розмірі 25 083,84 доларів США залишку заборгованості за кредитом та 2 879,36 доларів США станом на 04 квітня 2013 року.

04 квітня 2014 року Красногвардійським відділом державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції відкрито виконавче провадження на підставі вказаного виконавчого напису нотаріуса. Проте фактично вказаний виконавчий напис не виконувався.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Колегія суддів погоджується з висновком судів першої й апеляційної інстанцій про часткове задоволення позову банку, оскільки ОСОБА_4 не було належним чином виконано умови кредитного договору у зв'язку з чим утворилася заборгованість. У частині позову до поручителя, то суди правильно відмовили у позові, оскільки ТОВ "ОТП ФАКТОРИНГ Україна" фактично змінило строк виконання основного зобов'язання, надіславши досудову вимогу 17 грудня 2013 року, тому подання позову у лютому 2016 року відбулося після спливу шестимісячного строку для пред'явлення вимоги до поручителя відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України.

Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, на правильність висновків судів вони не впливають та їх не спростовують.

Згідно ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судами першої й апеляційної інстанцій при розгляді справи дотримано вимоги закону, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 22 липня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 вересня 2016 року залишити без змін.