Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду

цивільних і кримінальних справ у складі:

Луспеника Д.Д., Журавель В.І., Хопти С.Ф.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства "Новокраматорський машинобудівний завод" про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 15 серпня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 8 листопада 2016 року,

У квітні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що з 30 жовтня 2007 року він працював сторожем у механічному цеху публічного акціонерного товариства "Новокраматорський машинобудівний завод" (далі - ПАТ "Новокраматорський машинобудівний завод"). 17 березня 2016 року наказом начальника відділу кадрів та режиму ПАТ "Новокраматорський машинобудівний завод" його було звільнено на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, у зв'язку з прогулом.

Позивач указував про те, що наказ про його звільнення є незаконним, оскільки 19 лютого 2016 року, тобто день прогулу, він прибув на роботу до початку зміни. У зв'язку з поганим самопочуттям він звернувся до начальника зміни механічного цеху № 7 та начальника охорони з питанням про можливість відпустки без збереження заробітної плати у цей день, на що отримав усну згоду керівництва. Склавши заяву про надання відпустки на 19 лютого 2016 року він подав її начальнику зміни, який пояснив, що робочий день закінчено, а зареєструвати заяву можливо лише наступного робочого дня. Оскільки 19 лютого 2016 року було п'ятницею, то заяву він надав відповідачу 22 лютого 2016 року, яка була прийнята товариством та він продовжив працювати і лише через декілька тижнів відповідач став пред'являти йому претензії щодо неналежного оформлення відпустки без збереження заробітної плати 19 лютого 2016 року.

Вважав, що його звільнено з порушенням вимог чч. 1, 2 ст. 47 КЗпП України, оскільки відповідач відмовив йому у видачі наказу про звільнення та ознайомлення з ним, копію наказу він отримав 14 квітня 2016 року. Крім того, вважав, що відповідач планомірно звільняє працівників, які досягли пенсійного віку.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_4 просив суд визнати наказ начальника відділу кадрів та режимуПАТ "Новокраматорський машинобудівний завод" від 17 березня 2016 року незаконним та скасувати, поновити його на роботі, стягнути з відповідача середній заробіток за весь час вимушеногопрогулу з дня звільнення з 17 березня 2016 року.

Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 15 серпня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 8 листопада 2016 року, позов ОСОБА_4 залишено без задоволення.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати й направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції в межах касаційної скарги перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду, чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_4, суди, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України), дійшли правильного висновку про те, що причина відсутності позивача 19 лютого 2016 року на робочому місці не є поважною, оскільки вона була викликана не непрацездатністю працівника або сімейно-побутовими обставинами, а його недбалим ставленням до своїх трудових обов'язків та трудової дисципліни, що призвело до самовільного, без наказу, виходу у відпустку без збереження заробітної плати, унаслідок чого винесений відповідачем наказ про його звільнення за п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України є правомірним та відповідає положенням трудового законодавства, а також п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" (v0009700-92) .

Суди дійшли вірного висновку про те, що 10 березня 2016 року відбулось засідання цехового комітету механічного цеху № 7, під час якого, за участю позивача, було прийнято рішення про надання згоди на його звільнення. Відповідно до п. 4.8.3 Статуту професійної спілки працівників машинобудування та металообробки України для ведення поточної роботи профорганізація обирається: в первинні, цехові профспілкові організації, що об'єднує 15 і більше членів Профспілки - профспілковий комітет (профком), цеховий комітет (цехком), профспілкове бюро (профбюро). Правовстановлюючими документами профспілки працівників машинобудування та металообробки України та випискою з протоколу № 1 засідання профкому Первинної профспілкової організації ПАТ "Новокраматорський машинобудівний завод" від 11 листопада 2015 року цеховим комітетам було передано право вирішення питань щодо надання згоди адміністрації на звільнення членів профспілки. Вказані повноваження Первинної профспілкової організації передбачені п. 4.11.8 Статуту, згідно з яким профспілковий комітет може передавати комітетам цехових організацій та постійним комісіям при профкомі деякі свої права та функції.

Таким чином, колегія суддів, погоджується з висновком судів про безпідставність доводів позивача щодо неотримання відповідачем згоди профспілкової організації на його звільнення, оскільки цеховий комітет цеху № 7 був наділений повноваженнями на прийняття рішення про надання згоди на звільнення за п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, а, отже, відсутні порушення положень ст. 43 КЗпП України.

Інші доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність ухвалених судових рішень не впливають, а направлені на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Враховуючи наведене та керуючись положеннями ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити судові рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Краматорського міського суду Донецької області від 15 серпня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 8 листопада 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.