розглянувши у попередньому судовому засіданні справуза позовом публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до ОСОБА_4, треті особи: орган опіки та піклування Володимирівської сільської ради Запорізького району Запорізької області, служба у справах дітей Якимівської районної державної адміністрації Запорізької області, про звернення стягнення на предмет іпотеки за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на рішення Якимівського районного суду Запорізької області від 3 грудня 2015 року та рішення апеляційного суду Запорізької області від 1 листопада 2016 року,

У вересні 2015 року публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" (далі - ПАТ "Дельта Банк") звернулось до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що 23 травня 2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк", правонаступником якого є ПАТ "Дельта Банк", та ОСОБА_4 укладенокредитний договір, за умовами якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 18 490 доларів США зі сплатою 12,6 % річних на строк до 22 травня 2038 року.

З метою забезпечення виконання кредитного зобов'язання ОСОБА_4 за договором іпотеки від 23 травня 2008 року передала в іпотеку нерухоме майно: житловий будинок з господарськими спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1

Позичальник умови кредитного договору належним чином не виконувала, на письмову вимогу про виконання зобов'язань за кредитнимдоговором не реагувала, у зв'язку з чим станом на 28 липня 2015 року утворилась заборгованість у розмірі 714 176 грн 60 коп., з яких: тіло кредиту - 395 918 грн 18 коп.; проценти - 304 504 грн 68 коп., комісія за ведення кредиту - 13 753 грн 77 коп.

Ураховуючи викладене, ПАТ "Дельта Банк" просило суд звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття (передачі) предмету іпотеки у власність згідно з застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі.

Рішенням Якимівського районного суду Запорізької області від 3 грудня 2015 року в задоволенні позову ПАТ "Дельта Банк" відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 1 листопада 2016 року рішення суду першої інстанції змінено в частині правового обґрунтування підстав відмови в позові.

У касаційній скарзі ПАТ "Дельта Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" просить оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом, чинності.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що рішення суду першої інстанції у незміненій частині та рішення апеляційного суду ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Відмовляючи в позові ПАТ "Дельта Банк", апеляційний суд, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України), дійшов до правильного висновку про те, що умовами іпотечного договору, визначеними в п. 4.5., звернення стягнення на предмет іпотеки в судовому порядку здійснюється лише шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, а не шляхом визнання права власності, яке відповідно до зазначених умов того ж договору (пп. 4.3 - 4.4.1) та законодавства можливо реалізувати лише в позасудовому порядку.

Так, ч. 2 ст. 16 ЦК України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом може бути визнання права, в тому числі права власності на майно. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульовано ст. 39 Закону України "Про іпотеку", якою передбачено, що в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої ст. 38 цього Закону. Можливість виникнення права власності за рішенням суду передбачена лише у ст. ст. 335, 376 ЦК України. В інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема з правочинів (ч. 1 ст. 328 цього Кодексу).

Стаття 392 ЦК України, у якій ідеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

При цьому договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, що передбачає передачу іпотекодержателю права власності, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно (ч. 1 ст. 37 Закону України "Про іпотеку").

Зазначена правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду України від 12 жовтня 2016 року № 6-504цс16 та від 2 листопада 2016 року № 6-2457цс16, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

При цьому в матеріалах справи відсутні дані про те, що банк намагався реалізувати своє право в позасудовому порядку шляхом звернення до державного реєстратора, що передбачено умовами іпотечного договору.

Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність судових рішень не впливають, а в основному направлені на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Ураховуючи викладене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити рішення суду першої інстанції у незміненій частині та рішення апеляційного суду без змін.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" відхилити.

Рішення Якимівського районного суду Запорізької області від 3 грудня 2015 року у незміненій частині та рішення апеляційного суду Запорізької області від 1 листопада 2016 року залишити без змін.