розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом прокурора Олександрівського району Кіровоградської області до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - приватний нотаріус Кам'янського районного нотаріального округу Богданова Галина Юріївна, про визнання недійсним договору міни земельних ділянок та скасування державної реєстрації речового права, за касаційною скаргою представника БогдановоїГалини Юріївни - ОСОБА_7 - на рішення Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 18 листопада 2015 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 23 червня 2016 року,

У серпні 2015 року прокурор Олександрівського району Кіровоградської області звернувся до суду з указаним позовом, у якому просив визнати недійсним з моменту укладення договір міни земельних ділянок від 30 січня 2014 року, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_4, скасувати рішення про державну реєстрацію права власності ОСОБА_5 на земельну ділянку площею 5,4992 га, що знаходиться за адресою: Голиківська сільська рада Олександрівського району Кіровоградської області, передану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, з внесенням запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; скасувати рішення про державну реєстрацію права власності ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 0,0025 га, що знаходиться за адресою: Лубенська сільська рада Кам'янського району Черкаської області, передану для ведення особистого селянського господарства, з внесенням запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що ОСОБА_4 на підставі розпорядження голови Олександрівської районної державної адміністрації Кіровограської області від 06 грудня 2007 року реалізувала право на земельну частку (пай), отримавши у власність земельну ділянку площею 5,50 га (ріллі) в межах Голиківської сільської ради Олександрівського району Кіровоградської області.

Вказував на те, що 30 січня 2014 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 від імені яких діяли за довіреністю ОСОБА_8 та ОСОБА_9 відповідно, було укладено договір міни (обміну) земельних ділянок, який посвідчений приватним нотаріусом Кам'янського районного нотаріального округу у Черкаській області Богдановою Г.Ю. та зареєстрований в реєстрі за № 238.

За умовами вищевказаного договору міни ОСОБА_5 передала ОСОБА_4 земельну ділянку площею 0,0025 га, що знаходиться за адресою: Лубенська сільська рада Кам'янського району Черкаської області, а остання в свою чергу передала ОСОБА_5 земельну ділянку площею 5,4992 га, що знаходиться за адресою: ділянка АДРЕСА_1

Відповідно до пункту 1.3 Розділу 1 Договору право власності на земельну ділянку, що міняється (обмінюється) та належіть ОСОБА_5 посвідчується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно та Витягом з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, які видані Реєстраційною службою Камянського районного управління юстиції Черкаської області 15 листопада 2013 року. Цільове призначення вказаної земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Право власності на земельну ділянку, що міняється (обмінюється) та належить ОСОБА_4, підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку від 04 березні 2010 року та Витягом з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, який виданий приватним нотаріусом Кам'янського районного нотаріального округу у Кіровоградській області Богдановою Г.О. 30 січня 2014 року. Цільове призначення вказаної земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Посилаючись на те, що земельна ділянка ОСОБА_4 отримана останньою на підставі Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" (899-15) , а обміненими можуть бути тільки земельні ділянки за схемою "пай на пай", просив позов задовольнити.

Рішенням Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 18 листопада 2015 року, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 23 червня 2016 року, позов задоволено частково.

Визнано недійсним з моменту укладення договір міни (обміну) земельних ділянок від 30 січня 2014 року, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_4, зареєстрований в реєстрі за № 238, посвідчений приватним нотаріусом Кам'янського районного нотаріального округу Черкаської області Богдановою Г.Ю.

Закрито провадження у справі в частині позовних вимог про скасування рішення про державну реєстрацію права власності ОСОБА_5 на земельну ділянку № НОМЕР_1 площею 5,4992 га, що знаходиться за адресою: Голиківська сільська рада Олександрівського району Кіровоградської області, передану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, з внесенням запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, та в частині скасування рішення про державну реєстрацію права власності ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 0,0025 га, що знаходиться за адресою: Лубенська сільська рада Камянського району Черкаської області, передану для ведення особистого селянського господарства, з внесенням запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі представник БогдановоїГ.Ю. - ОСОБА_7 - просить скасувати оскаржувані рішення, справу направити на новий розгляд, мотивуючи свою вимогу неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Заслухавши суддю-доповідача у справі, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Частиною 2 ст. 45 ЦПК України передбачено, що з метою представництва інтересів громадянина або держави в суді прокурор в межах повноважень, визначених законом, звертається до суду з позовною заявою (заявою), бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення Верховним Судом України, про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року (v003p710-99) у справі № 1-1/99 прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Згідно з п. 15 розділу Х "Перехідні положення" ЗК України (2768-14) (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) до набрання чинності законами України про державний земельний кадастр та про ринок земель, але не раніше 1 січня 2012 року, не допускається купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб.

Аналіз ст. 14 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" та п. п.3, 5 Рекомендацій щодо обміну земельними ділянками, затверджених наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 17 листопада 2003 року № 288 (v0288219-03) дає можливість дійти висновку про те, що обміненими можуть бути тільки земельні ділянки за схемою "пай на пай".

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України, від 11 лютого 2015 року у справі № 6-5цс15, яка відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, правильно виходив з того, що оскільки спірний договір міни земельних ділянок укладено в період дії заборони на відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), що суперечить вимогам п. 15 розділу Х Перехідних положень ЗК України (2768-14) , то в силу положень вищенаведених норм він не відповідає вимогам закону і тому не має юридичної сили і повинен бути визнаний недійсним з моменту його вчинення, а державна реєстрація речових прав на нерухоме майно земельні ділянки, що були предметом міни, підлягає скасуванню.

При цьому судами зазначено, що оскільки позивач відмовився від позовних вимог в частині скасування державна реєстрація речових прав на нерухоме майно, вимоги в цій частині позову підлягають закриттю.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення судів попередніх інстанцій ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.