розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства "Райффайзен банк Аваль" до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за зустрічним позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства "Райффайзен банк Аваль", третя особа - суб'єкт підприємницької діяльності (фізична особа-підприємець) ОСОБА_5, про визнання договорів недійсними, за касаційною скаргою ОСОБА_4, поданою представником ОСОБА_6, на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 02 червня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 02 серпня 2016 року,

У серпні 2015 року публічне акціонерне товариство "Райффайзен банк Аваль" (далі - ПАТ "Райффазен Банк Аваль", банк) звернулось до суду з позовом, який уточнило в ході розгляду справи, та остаточно просило стягнути з ОСОБА_4 на його користь достроково заборгованість за кредитним договором № 010/02-2/35/01-08 від 16 січня 2008 року у сумі 7 916,54 доларів США та 7 274 грн 49 коп., яка складається із: заборгованості за кредитом - 7 266,76 доларів США; заборгованості по сплаті відсотків - 649,78 доларів США; пені за несвоєчасну сплату кредиту та відсотків - 7 274 грн 49 коп.

На обґрунтування позовних вимог банк посилався на те, що відповідно до умов вказаного кредитного договору ОСОБА_4 отримав споживчий кредит у сумі 23 500,00 доларів США строком на 60 календарних місяців зі сплатою 13 % річних.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за вказаним кредитним договором та додатковими угодами до нього, у зв'язку із чим утворилася заборгованість, банк просив борг стягнути з останнього на свою користь.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 30 березня 2016 року справу в частині позовних вимог до суб'єкта підприємницької діяльності (фізичної особи-підприємця) ОСОБА_5залишено без розгляду, на підставі ст. 207 ч.1 п. 5 ЦПК України.

У січні 2016 року ОСОБА_4 подав до суду зустрічну позовну заяву, яку уточнив в ході розгляду справи, та остаточно просив визнати недійсним кредитний договір № 010/02-2/35/01-08 від 16 січня 2008 року, укладений в рамках Генеральної кредитної угоди № 010/02-2/35-08 від 16 січня 2008 року, укладений між ним та ПАТ "Райффайзен банк Аваль", посилаючись на те, що банком умисно надана йому недостовірна інформація про перекладення валютних ризиків на фізичну особу - позичальника, що є грубим порушенням прав споживача, і станом на момент укладення кредитного договору у 2008 році у банка був відсутній дозвіл на здійснення валютних операцій, які належать до фінансових послуг.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 02 червня 2016 року позов ПАТ "Райффайзен банк Аваль" задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ "Райффайзен банк Аваль" заборгованість за кредитним договором № 010/02-2/35/01-08 від 16 січня 2008 року, укладеного в рамках Генеральної кредитної угоди № 010/02-2/35-08 від 16 січня 2008 року: борг за кредитом - 7266,76 доларів США, борг за відсотками - 649,78 доларів США, а всього - 7916,54 доларів США, а також пеню в розмірі 7274 грн 49 коп.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 02 серпня 2016 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_6 відхилено, рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 02 червня 2016 року залишено без змін.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_4 - ОСОБА_6, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Згідно із ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи первинний позов ПАТ "Райффайзен банк Аваль" та відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст.ст. 57, 212 ЦПК України), правильно встановили характер правовідносин сторін у справі та застосували норми матеріального права, які їх регулюють, виходили з того, що ОСОБА_4 отримав кредитні кошти у ПАТ "Райффайзен банк Аваль", проте останній платіж на погашення кредиту здійснив 29 грудня 2014 року в розмірі 240,87 доларів США та на погашення відсотків за користування кредитом в розмірі 85,61 доларів США, у зв'язку із чим утворилася заборгованість за кредитом та відсотками у розмірі 7 916,54 доларів США та пені в розмірі 7 274 грн 49 коп., яка підлягає стягненню з останнього на користь банку згідно перевірених судами розрахунків.

При цьому суди дійшли обґрунтованого висновку, що на час укладення спірного кредитного договору банк мав банківську ліцензію Національного банку України № 10 від 27 березня 1992 року на право здійснення банківських операцій та дозвіл НБУ № 10-4 від 11 жовтня 2006 року на право здійснення, у тому числі операцій з валютними цінностями, а також вмотивовано відмовили у задоволенні зустрічного позову, оскільки ОСОБА_4 не доведено факту обману та наявності умислу в діях кредитора або невідповідності кредитного договору від 16 січня 2008 року вимогам Закону України "Про захист прав споживачів" (1023-12) , у зв'язку із чим відсутні підстави для застосування правових наслідків недійсності правочину.

Докази та обставини, на які посилається заявник у касаційній скарзі, були предметом дослідження судами першої та апеляційної інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судами попередніх інстанцій були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги є аналогічними доводам, викладеним в апеляційній скарзі, та не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині рішень, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками судів попередніх інстанцій щодо їх оцінки.

На підставі вищевикладеного та керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ