розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа - служба у справах дітей Вінницької міської ради, про позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Вінницької області від 1 грудня 2016 року,

У листопаді 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду з указаним вище позовом, посилаючись на те, що з 8 грудня 2007 року по липень 2010 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5, від якого у них ІНФОРМАЦІЯ_1 року народилася донька - ОСОБА_7. З часу розлучення відповідач дитиною не цікавився, не опікувався нею, коштів на її утримання не давав. Донька весь час мешкає із нею, батька не пам'ятає, не має до нього жодних почуттів, оскільки з часу розлучення його не бачила.

З липня 2011 року вона перебуває в іншому шлюбі, від якого у 2013 році народила сина. Її новий чоловік фактично є батьком для доньки - ОСОБА_7, піклується про неї, утримує її, вона відноситься до нього, як до рідного батька. Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 4 лютого 2015 року прізвище доньки змінено з "ОСОБА_7" на "ОСОБА_7".

Посилаючись на те, що відповідач ухилився від виконання своїх батьківських обов'язків по вихованню дитини, ОСОБА_4 просила суд позбавити ОСОБА_5 батьківських прав, а також стягнути з нього на її користь аліменти на утримання доньки у розмірі 1 тис. грн щомісячно.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 26 вересня 2016 року позов ОСОБА_4 задоволено. Позбавлено ОСОБА_5 батьківських прав відносно дитини - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання дитини - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1 тис. грн щомісячно, починаючи з 23 листопада 2015 року і до досягненню дитиною повноліття. Рішення суду в частині стягнення аліментів за один місяць, тобто з 23 листопада 2015 року по 23 грудня 2015 року, допущено до негайного виконання. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Вінницької області від 1 грудня 2016 року рішення міського суду в частині позбавлення ОСОБА_5 батьківських прав по відношенню до ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_4 в цій частині відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване рішення апеляційного суду скасувати, рішення суду першої інстанції залишити в силі.

В іншій частині рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 26 вересня 2016 року ОСОБА_5 не оскаржував ні до апеляційної інстанції ні до касаційної інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Частково скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову про позбавлення відповідача батьківських прав, апеляційний суд, вірно застосувавши положення ст. ст. 19, 164 СК України, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України), у тому числі надавши оцінку висновку органу опіки та піклування (ч. 6 ст. 19 СК України), дійшов до правильного висновку про те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на батька, воно не відповідає інтересам дитини і можливо лише при доведенні винної поведінки відповідача, його свідомого нехтування своїх батьківських обов'язків, що позивачем в силу ст. ст. 10, 60 ЦПК України не доведено. Крім того, складні стосунки між батьками не повинні впливати на інтереси дитини.

Зазначені висновки суду відповідають роз'ясненням, наданими судам у п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" (v0003700-07)

Доводи касаційної скарги висновки суду не спростовують, а фактично зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Отже, рішення апеляційного суду є законним і обгрунтованим й підстав для його скасування немає.

Враховуючи наведене та керуючись положеннями ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити рішення апеляційного суду без змін.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ