розглянувши в попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" про стягнення заборгованості за договором строкового банківського вкладу, за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк", подану представником ОСОБА_5, на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 31 березня 2016 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 20 жовтня 2016 року,

У вересні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк" про стягнення заборгованості за договором строкового банківського вкладу.

На обґрунтування позовних вимог зазначав, що 08 серпня 2012 року між ним та ПАТ КБ "ПриватБанк" укладено договір банківського вкладу № SAMDN80000727736330 "Стандарт", згідно умов якого банк відкрив депозитний рахунок № 26351613990066 в іноземній валюті та прийняв на нього грошові кошти в розмірі 10 000 дол. США строком до 08 серпня 2013 року. Процентна ставка за договором становила 9 % річних із щомісячною виплатою.

Починаючи з січня 2014 року відповідач припинив щомісячну сплату відсотків згідно умов укладеного договору. У зв'язку з цим влітку 2014 року ОСОБА_4 неодноразово звертався до ПАТ КБ "ПриватБанк" з вимогою про повернення суми вкладу та нарахованих відсотків. Вказана вимога задоволена не була у зв'язку з неможливістю здійснення будь-яких дій по рахунках, відкритих у відділеннях ПАТ КБ "ПриватБанк", розташованих в АР Крим.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_4 просив стягнути з ПАТ КБ "ПриватБанк" на свою користь грошові кошти за вкладом "Стандарт, 12 міс" SAMDN80000727736330 від 08 серпня 2012 року у валюті кредиту разом з нарахованими відсотками у загальному розмірі 11 346,30 дол. США, а саме: 10 000 дол. США - суму вкладу; відсотки, нараховані за ставкою 9% річних за період з 01 січня 2014 року по 01 липня 2015 року в розмірі 1 346,30 дол. США.

Також просив стягнути грошові кошти в розмірі 2 141 грн 14 коп., а саме: 3 % річних згідно ст. 625 ЦК України, нараховані на невиплачені з

01 січня 2014 року відсотки за договором - 63,30 дол. США, що в гривневому еквіваленті станом на 27 липня 2015 року за курсом НБУ становить 1 397 грн 26 коп.; 3% річних, нараховані на суму простроченого вкладу за договором - 33,70 дол. США, що в гривневому еквіваленті станом на 27 липня 2015 року за курсом НБУ становить 743 грн 88 коп.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 31 березня

2016 року позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ПАТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_4 заборгованість за договором від 12 серпня 2012 року № SAMDN80000727736330 "Стандарт", що утворилась станом на 27 липня 2015 року, а саме: заборгованість з видачі вкладу в розмірі 10 000 дол. США, проценти за банківським вкладом в розмірі 1 346,30 дол. США, 3 % річних в загальному розмірі 2 141 грн 14 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 20 жовтня 2016 року рішення Оболонського районного суду м. Києва від 31 березня 2016 року залишено без змін.

У касаційній скарзі представник ПАТ КБ "ПрвиатБанк" - ОСОБА_5 просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку із цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, законність судових рішень в межах касаційного оскарження, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із доведеності заявлених позовних вимог.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_4 у відділенні, що розташоване у м. Керчі АР Крим, укладено договір № SAMDN80000727736330 "Стандарт" від 08 серпня 2012 року на суму 10 000 дол. США на строк 366 днів по 08 серпня 2013 року включно. Процентна ставка по вкладу становить 9% річних. Мінімальний строк вкладу - 6 місяців.

Згідно умов вказаного договору, в разі, якщо по закінченню строку вкладу клієнт не зробив заяву банку про відмову від продовження строку вкладу, вклад автоматично вважається подовженим ще на один строк, вказаний в п. 1 договору.

Факт внесення позивачем коштів на виконання умов вказаного договору підтверджується копією квитанції, що міститься в матеріалах справи.

Оригінал квитанції про внесення на рахунок відповідача 08 серпня 2012 року 10 000 дол. США, було оглянуто в суді апеляційної інстанції. Вказана квитанція містить електронний цифровий підпис працівника банку.

Відповідно до ст. 1059 ЦК України договір банківського вкладу укладається у письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. У разі недодержання письмової форми договору банківського вкладу цей договір є нікчемним.

Пунктом 1.4 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 03 грудня 2003 року № 516 (z1256-03) (далі - Положення), передбачено, що залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується: договором банківського рахунку; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадної книжки; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадного (депозитного) сертифіката; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських металів і відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Згідно із п. 2.1 цього Положення грошові кошти в національній та іноземній валюті або банківські метали, залучені від юридичних і фізичних осіб, обліковуються банками на відповідних рахунках, відкриття яких здійснюється банком на підставі укладеного в письмовій формі договору банківського вкладу (депозиту) або договору банківського рахунку та інших документів відповідно до законодавства України, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України з питань відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті.

При цьому відкриття банківських рахунків та обліковування на них грошових коштів, залучених від юридичних і фізичних осіб на підставі укладеного в письмовій формі договору банківського вкладу (депозиту), є обов'язком банку (ч. 3 ст. 1058 ЦК України, ч. 2 ст. 1068 ЦК України, п. 2.1 вищезгаданого Положення).

Пункт 10.1 Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління НБУ від 01 червня 2011 року № 174 (z0790-1г) (далі - Інструкції) передбачає порядок відкриття вкладних (депозитних) рахунків фізичним особам. Зокрема, після пред'явлення фізичною особою необхідних документів уповноважений працівник банку ідентифікує цю фізичну особу, після чого між банком і фізичною особою укладається в письмовій формі договір банківського вкладу; після укладення договору банківського вкладу фізична особа вносить або перераховує з іншого власного рахунку кошти на вкладний (депозитний) рахунок, після чого на підтвердження укладення договору банківського вкладу і внесення грошових коштів на вказаний рахунок банк видає фізичній особі ощадну книжку або інший документ, що її замінює і який видається згідно з внутрішніми положеннями банку.

Відповідно до п. 2.9 глави 2 розділу IV Інструкції передбачено, що банк (філія, відділення) зобов'язаний видати клієнту після завершення приймання готівки квитанцію (другий примірник прибуткового касового ордера) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку (філії, відділення), який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції або напис чи штамп "вечірня" чи "післяопераційний час"), а також підпис працівника банку (філії, відділення), який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку (філії, відділення), засвідчений електронним підписом САБ.

Укладення договору банківського вкладу (депозиту) у письмовій формі та факт внесення позивачем коштів на рахунок, зазначений у договорі, підтверджено оригіналом договору, який був оглянутий в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до умов вказаного договору, при укладенні договору банком використовується факсимільне відтворення підпису Голови Правління банку, а також відтворення відтиску печатки банку технічними печатними пристроями.

Згідно із частиною першою ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Згідно із частиною першою ст. 1050 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Статтею 60 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Ураховуючи наведене, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, на підставі належним чино оцінних доказів (ст. 212 ЦПК України) встановив, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що після закінчення терміну дії вказаних договорів, Банком повністю були повернуті позивачу вклад та виплачені нараховані на нього проценти, а тому на підставі положень ст. ст. 1058- 1065, 1066- 1076 ЦК України, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів.

Перевіривши доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відхилення касаційної скарги та залишення без змін рішення Оболонського районного суду м. Києва від 31 березня 2016 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 20 жовтня 2016 року, тому що судові рішення законні та обґрунтовані.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк", подану представником ОСОБА_5, відхилити.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 31 березня

2016 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 20 жовтня 2016 року в справі за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" про стягнення заборгованості за договором строкового банківського вкладу залишити без змін.