Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Леванчука А.О., Маляренка А.В., Ситнік О.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_7, третя особа - Малоданилівська селищна рада Дергачівського району Харківської області, про припинення права власності, визнання нерухомого майна знищеним, перерозподіл часток, за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 22 червня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 19 жовтня 2016 року,

У травні 2016 року ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 звернулися до суду із вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що ОСОБА_7 є власником 32/100 частини будинковолодіння АДРЕСА_1, розташованого на земельній ділянці площею 856 кв. м. Ця частина будинку складається з: житлового будинку літ. "А-1", житлового будинку літ. "Б-1", сараю літ. "В", туалету літ. "Г", сараю літ. "Д", погреба літ. "д", туалету літ. "Е", забору "1-2", колонки № 4.

На підставі рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 31 жовтня 1995 року 68/100 частини зазначеного домоволодіння належали ОСОБА_8 На підставі рішення виконкому Малоданилівської селищної ради Дергачівського району Харківської області за ОСОБА_8 був узаконений самочинно побудований житловий будинок літ. "А-1", сарай літ. "Д", погреб літ. "д", туалет літ. "е", визначені кордони земельної ділянки площею 856 кв. м. по АДРЕСА_1

22 липня 1992 року на підставі рішення виконкому Малоданилівської селищної ради Дергачівського району Харківської області будинок був прийнятий в експлуатацію.

Після смерті ОСОБА_8 її у порядку спадкування стали належати: 68/100 частини - ОСОБА_4, 136/600 частини - ОСОБА_4 та ОСОБА_6, 68/600 частини - ОСОБА_5

На підставі рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 31 жовтня 1995 року за ОСОБА_9, яка у подальшому продала свою частину будинку ОСОБА_7, було визнано право власності на 32/100 частини вищезазначеного будинку, що становить будинок літ. "Б-1", а за ОСОБА_8 визнано право власності на 68/100 частини житлового будинку з надвірними будівлями, що складається з: житлового будинку літ. "А-1", колонки та частини огорожі.

Позивачі зазначали, що протягом 1999 - 2000 років відповідач житловий будинок літ. "Б-1" за вказаною вище адресою знищив, але заяву про знищення належного йому нерухомого майна для внесення до Державного реєстру речових прав не нерухоме майно не подав. На теперішній час, з урахуванням знищеного житлового будинку літ. "Б-1", 32/100 частини будинковолодіння АДРЕСА_1, не існує.

У зв'язку з цим позивачі просили визнати житловий будинок літ. "Б-1", що складає 32/100 частини будинковолодіння АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_7 знищеним та припинити його право власності на неї, перерозподілити частки між співвласниками.

Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 22 червня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 19 жовтня 2016 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до ч. 1 ст. 10, ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 349 ЦК України право власності на майно припиняється в разі його знищення. У разі знищення майна, права на яке підлягають державній реєстрації, право власності на це майно припиняється з моменту внесення за заявою власника змін до державного реєстру.

Перевіривши матеріали справи та доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції вважає, що, ухвалюючи оскаржувані у справі судові рішення, суди першої та апеляційної інстанцій з дотриманням вимог ст. ст. 213, 214, 303, 315 ЦПК України правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню та дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, оскільки останні не надали суду належних і допустимих доказів, які б свідчили про те, що будинок літ. "Б-1"по АДРЕСА_1 знищений.

Наведені в касаційній скарзі доводи заявника є безпідставними і правильність вищезазначених висновків судів не спростовують та не дають підстав для висновку про порушення судами норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. За таких обставин рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду слід залишити без змін.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_5 відхилити, рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 22 червня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 19 жовтня 2016 року залишити без змін.