розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до товариства з обмеженою відповідальністю "Давидівський дар" про дострокове розірвання договорів оренди землі, за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Давидівський дар" на рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 28 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 16 березня 2016 року,

У травні 2015 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5, звернулися до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що позивачі є власниками особисто та в порядку спадкування земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Давидівської сільської ради Пирятинського району Полтавської області. Їх спадкодавцями ОСОБА_6 та ОСОБА_7 і ОСОБА_5 18 лютого 2008 року були укладені договори оренди земельних ділянок із ТОВ "Давидівський дар".

Відповідно до умов договорів відповідач взяв на себе зобов'язання виплачувати орендну плату в розмірі, встановленому договорами та додатковими угодами від 26 жовтня 2009 року, відповідно до яких орендна плата вноситься до 31 грудня поточного року. В порушення умов договору відповідач зовсім не виплачував позивачам орендної плати за 2012, 2013, 2014 роки, внаслідок чого допустив систематичне порушення умов договору. З цих підстав позивачі вказували на істотні порушення орендарем умов договорів.

Окрім цього, як на підставу для розірвання договорів оренди земельних ділянок, позивачі вказували на те, що відповідач протягом часу оренди вирощував сільськогосподарські культури, які не відносяться до категорії зернових.

Рішенням Пирятинського районного суду Полтавської області від 30 вересня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ТОВ "Давидівський дар" про дострокове розірвання договору оренди землі - задоволено частково. Розірвано договір оренди землі № 229 від 18 лютого 2008 року, укладений між ОСОБА_6 та ТОВ "Давидівський дар" щодо земельної ділянки площею 3,5685 га, яка знаходиться в адміністративних межах Давидівської сільської ради, кадастровий номер НОМЕР_1, зареєстрований у Полтавській регіональній філії ДП "Центр ДЗК при Держкомземі України" 18 квітня 2008 року за № 0409560000339. Розірвано договір оренди землі № 53 від 18 лютого 2008 року, укладений між ОСОБА_5 та ТОВ "Давидівський дар" щодо земельної ділянки площею 3,5672 га, яка знаходиться в адміністративних межах Давидівської сільської ради, кадастровий номер НОМЕР_2, зареєстрований у Полтавській регіональній філії ДП "Центр ДЗК при Держкомземі України" 18 квітня 2008 року за № 040856000296. В іній частині позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ТОВ "Давидівський дар" просить рішення суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанцій скасувати в частині розірвання договорів оренди між сторонами та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволені позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та вивчивши обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, вважає, що підстави для скасування судових рішень відсутні.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи у касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення судів попередніх інстанцій ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, дійшов до правильного висновку про те, що ТОВ "Давидівський дар" обов'язку щодо своєчасної та повної виплати позивачам орендної плати протягом трьох років не виконувало, а тому, відповідно до положень ст. 32 Закону України "Про оренду землі" та п. "д" ч. 1 ст. 141 ЗК України наявні підстави, для припинення права користування земельними ділянками.

Разом з тим, відмовляючи у задоволенні позовних вимог про розірвання договору оренди землі № 26, укладеному між ОСОБА_7, спадкоємцем якої є ОСОБА_5, та відповідачем, а також щодо відшкодування витрат на правову допомогу, суди попередніх інстанцій обґрунтовано дійшли висновку про те, що вони не підтверджені належними та допустимими доказами.

Доводи касаційної скарги, перевірені вивченням матеріалів справи, висновків судів не спростовують та не дають підстав вважати, що при розгляді справи було неправильно застосовано норми матеріального права або порушено норми процесуального права, які призвели до неправильного вирішення спору.

Згідно з ч. 3 ст. 332, п. 1 ч. 1 ст. 336 ЦПК України, за наслідками розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право постановити ухвалу про відхилення касаційної скарги і залишення судового рішення без змін, оскільки судами не було допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

З огляду на викладене, керуючись ч. 3 ст. 332, п. 1 ч. 1 ст. 336 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,