розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" про стягнення страхового відшкодування, за касаційною скаргою приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" на рішення Московського районного суду м. Харкова від 21 червня 2016 року та рішення апеляційного суду Харківської області від 16 серпня 2016 року,

У грудні 2016 року ОСОБА_5 звернувся до суду з указаним позовом, в обґрунтування якого зазначив, що 29 листопада 2014 року між ним та приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Українська страхова група" (далі - ПрАТ "Страхова компанія "Українська страхова група") було укладено договір страхування КАСКО № 43-2107-14-00032. За договором було застраховано належне йому майно, а саме автомобіль марки KIA Sorento, державний номерний знак НОМЕР_1.

16 березня 2015 року сталася страхова подія - дорожньо- транспортна пригода, в якій було пошкоджено належний позивачу автомобіль.

Відповідно до п. 15.7 договору, протягом 14 робочих днів від дати складання страхового акту страховик повинен сплатити строкове відшкодування. Заяву про подію та документи до офісу страховика він надав 18 березня 2015 року. Тобто, впродовж загалом 19 робочих днів від дня одержання страховиком всіх необхідних документів та після прийняття рішення про виплату страхового відшкодування, (в строк до 14 квітня 2015 року) страховик повинен був сплатити страхувальнику страхове відшкодування. Встановлений договором строк виплати відшкодування сплив, але страхового відшкодування позивач так і не одержав.

21 серпня 2015 року він надіслав до страховика скаргу в якій він вказав всі факти події і просив страховика переглянути своє рішення відносно відмови у виплаті страхового відшкодування. Відповіді на скаргу позивач не отримав.

Враховуючи викладене та уточнивши позовні вимоги, позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь страхове відшкодування у розмірі 21 542 грн 29 коп. та пеню за затримку платежу в розмірі 7 819 грн 02 коп.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 21 червня 2016 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ПрАТ "Страхова компанія "Українська страхова група", на користь ОСОБА_4 страхове відшкодування у сумі 15 942 грн 29 коп.

Стягнуто з ПрАТ "Страхова компанія "Українська страхова група", на користь ОСОБА_4 пеню у розмірі 5 786 грн 22 коп. за несвоєчасне виконання зобов'язання.

Стягнуто з ПрАТ "Страхова компанія "Українська страхова група", в дохід держави судовий збір в розмірі 551 (п'ятсот п'ятдесят одна) грн. 20 коп.

В іншій частині у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 16 серпня 2016 року рішення районного суду змінено в частині стягнення страхового відшкодування та пені. Стягнуто з ПрАТ "Страхова компанія "Українська страхова група" на користь ОСОБА_4 страхове відшкодування у сумі 12 151 грн 90 коп. у розмірі 4 537 грн 50 коп. В іншій частині рішення районного суду залишено без змін.

У касаційній скарзі ПрАТ "Страхова компанія "Українська страхова група" просить скасувати судові рішення, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції з висновком якого в цій частині погодився і апеляційний суд, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України), обґрунтовано виходив з того, що ПрАТ "Страхова компанія "Українська страхова група", відмовляючи позивачу у виплаті страхового відшкодування, посилалося на висновок ДП Центр експертних досліджень від 08 квітня 2015 року № 019-15, який не є належним та допустимим доказом у справі, оскільки суду не надано доказів атестації зазначеної установи на проведення вказаного дослідження, зокрема спеціаліста ОСОБА_6 Крім того, суд обґрунтовано не взяв до уваги ремонтну калькуляцію від 18 лютого 2016 року № ПССКА-4587, оскільки вона також складена аварійним комісаром відповідача, який не має кваліфікації оцінювача.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов правильного висновку про те, що відповідачем не спростовано обставини викладені позивачем на підтвердження завданих його автомобілю механічних пошкоджень під час дорожньо-транспорної пригоди, що сталася 16 березня 2015 року та розміру страхового відшкодування.

Доводи касаційної скарги про недоведеність позовних вимог не обґрунтовані, не дають підстав для встановлення неправильного застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновків суду, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваних рішень.

Із матеріалів справи та змісту судових рішень не вбачається, що апеляційним судом при вирішенні спору допущено порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 338- 341 ЦПК України як підстави для скасування рішення.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" відхилити.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 21 червня 2016 року в незміненій частині та рішення апеляційного суду Харківської області від 16 серпня 2016 року залишити без змін.