головуючого Червинської М.Є., суддів: Завгородньої І.М., Коротуна В.М., Мазур Л.М., Писаної Т.О., розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до Гвоздівської сільської ради Васильківського району Київської області, треті особи: Управління Держземагентства у Васильківському районі Київської області, реєстраційна служба Васильківського міжміського управління юстиції Київської області, про визнання незаконним та скасування рішення, за касаційною скаргою ОСОБА_7, який діє через представника ОСОБА_8, до якої приєднався ОСОБА_9, на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 08 грудня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 05 квітня 2016 року,

У листопаді 2014 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом, в якому зазначила, що на підставі рішення Гвоздівської сільської ради Васильківського району Київської області від 28 грудня 1999 року № 85/31 вона отримала у власність земельну ділянку площею 0,18 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, що також підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1. Однак, коли позивач звернувся до Управління Держземагентства у Васильківському районі Київської області про внесення відомостей про земельну ділянку до Державного земельного кадастру та здійснення державної реєстрації належної їй земельної ділянки, їй було відмовлено у зв'язку з тим, що належна їй земельна ділянка має перетин зовнішніх меж із земельною ділянкою площею 0,25 га, що належить ОСОБА_7 згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2, виданого на підставі рішення другої сесії 25-го скликання Гвоздівської сільської ради Васильківського району Київської області від 22 липня 2006 року № 6/95.

27 жовтня 2012 року ОСОБА_7 відчужив земельну ділянку площею 0,25 га, що розташована по АДРЕСА_1, ОСОБА_9

З урахуванням вищевикладеного ОСОБА_6 просила суд визнати незаконним та скасувати рішення другої сесії 25-го скликання Гвоздівської сільської ради Васильківського району Київської області від 22 липня 2006 року № 6/95.

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 08 грудня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 05 квітня 2016 року, позов задоволено.

Визнано незаконним та скасовано рішення другої сесії 25-го скликання Гвоздівської сільської ради Васильківського району Київської області від 22 липня 2006 року № 6/95 в частині щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_7

У касаційній скарзі представник ОСОБА_7, до якої приєднався ОСОБА_9, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить вказані судові рішення скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, виходив із того, що відповідач - Гвоздівська сільська рада Васильківського району Київської області - визнає позовні вимоги, а тому оспорюване рішення відповідно до ст. ст. 203, 215 ЦК України та ст. ст. 116, 186-1 Земельного кодексу України є незаконним та підлягає скасуванню.

Такі висновки судів є обґрунтованими та відповідають встановленим у справі обставинам.

Судом встановлено, що ОСОБА_6 на підставі рішення Гвоздівської сільської ради 28 грудня 1999 року № 385/31 є власником земельної ділянки загальною площею 0,18 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується державним актом на право приватної власності на земельну ділянку. Рішенням державного кадастрового реєстратора Управління Держземагентства у Васильківському районі Київської області від 16 жовтня 2014 року відмовлено у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру з підстав знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.

Відповідно до листі Управління Держземагентства у Васильківському районі від 25 травня 2013 року та від 10 червня 2014 року вищезазначена земельна ділянка, що належить ОСОБА_6, має перетин зовнішніх меж із земелькою ділянкою, загальною площею 0,25 га, що належить ОСОБА_7 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2, виданого на підставі рішення другої сесії 25-го скликання Гвоздівської сільської ради Васильківського району Київської області від 22 липня 2006 року № 6/95.

Мотивуючи своє рішення, суди обґрунтовано виходили з того, що при затвердженні відповідного проекту землеустрою та надання у власність ОСОБА_7 відповідної земельної ділянки, відповідачем - Гвоздівською сільською радою не було враховано, що спірна земельна ділянка вже належить іншій особі - ОСОБА_6 - та оспорюваним рішенням будуть порушені права ОСОБА_6, яка була незаконно позбавлена свого права власності на належну їй земельну ділянку площею 0,18 га, яка розташована по АДРЕСА_1

Згідно зі ст. 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до ст. ст. 142- 145 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування належить, зокрема, земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.

Статтею 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Разом з тим згідно з положеннями ст. 155 ЦК України акт органу влади щодо надання земельної ділянки може бути скасовано за умов визначених цією статтею, зокрема за умови порушення прав щодо володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою.

Таким чином, з урахуванням встановлених у справі обставин та положень ст. 393 ЦК України, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, дійшов правильного висновку про те, що рішення Гвоздівської сільської ради Васильківського району Київської області від 22 липня 2006 року № 6/95 в частині надання у власність земельної ділянки ОСОБА_7 є незаконним та підлягає скасуванню, оскільки воно порушує права ОСОБА_6, яка на час винесення оспорюваного рішення була законним власником відповідної земельної ділянки.

Із матеріалів справи та змісту оскаржуваних судових рішень не вбачається, що судами при розгляді скарги допущено неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які передбачені ст. ст. 338- 341 ЦПК України як підстави для скасування рішення.

Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 337 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судом повно та всебічно з'ясовано дійсні обставини справи, надано належну оцінку зібраним у ній доказам, постановлено законне і обґрунтоване рішення, подану касаційну скаргу слід відхилити, а рішення та ухвалу апеляційного суду - залишити без змін.