Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Писаної Т.О., Завгородньої І.М., Мазур Л.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, треті особи: Перша державна нотаріальна контора Харківського району Харківської області, Служба у справах дітей Харківської районної державної адміністрації Харківської області, про визнання права власності на частину житлового будинку, за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Харківського районного суду Харківської області від 21 січня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 20 квітня 2016 року,

У грудні 2014 року ОСОБА_4 звернулась до суду з указаним позовом, в якому просила визнати за нею право власності на 1/2 частини житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 у порядку створення спільної сумісної власності подружжя.

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 21 січня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 20 квітня 2016 року, позов задоволено.

У касаційній скарзі ОСОБА_5, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить вказані судові рішення скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-УІІІ "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для його скасування.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Задовольняючи позов, суди правильно виходили із того, що спірний будинок набутий подружжям ОСОБА_4 та ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, за час шлюбу, а тому їх частки є рівними.

Також суди обґрунтовано відмовили у застосуванні строків позовної давності до вимог позивача, оскільки його перебіг у відповідності до вимог статей 72 СК України та 261 ЦК України (435-15) починається з моменту, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, а не з дати розірвання шлюбу між ОСОБА_4 та ОСОБА_8, як вважала відповідач.

З урахуванням вказаного колегія суддів вважає, що суди першої і апеляційної інстанцій, дослідивши усі наявні у справі докази в їх сукупності та надавши їм належну оцінку, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, ухвалили законні і обґрунтовані судові рішення про задоволення позову.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Харківського районного суду Харківської області від 21 січня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 20 квітня 2016 року залишити без змін.