розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення коштів, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 24 листопада 2015 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області від 17 березня 2016 року,

У липні 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 про стягнення суми коштів у розмірі 1 718 000 грн.

Ухвалою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 24 листопада 2015 року, залишеною без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області від 17 березня 2016 року позовну заяву залишено без розгляду з підстав передбачених п. 3 ч. 1 ст. 207 ЦПК України.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить ухвали судів першої та апеляційної інстанції скасувати й направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду по суті заявлених вимог, посилаючись на порушення судами норм процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно вимог ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

За правилами п. 1 ч. 1 ст. 342 ЦПК України розглянувши касаційну скаргу на ухвалу суду, суд касаційної інстанції відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом прийнято ухвалу з додержанням вимог закону.

Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач, будучи належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи, без поважних причин не з'явилася в судові засідання, призначені на 09 листопада 2015 року та на 24 листопада 2015 року та від неї не надходила заява про розгляд справи за її відсутності (Т.1 а.с. 138, Т.2 а.с. 3).

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 належним чином була повідомлена про час та місце розгляду справи, не повідомляла суд про причину своєї неявки та не подавала заяв та клопотань про відкладення розгляду справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 169 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання позивача, повідомленого належним чином, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 207 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо: належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

Слід зазначити, що суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, залишаючи без розгляду позовну заяву в ухвалі зазначав, що позивач двічі належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, проте із заявою про розгляд справи за її відсутності не зверталася.

З урахуванням вказаного, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, дійшов вірного висновку про залишення заяви без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 207 ЦПК України.

Відповідно до ст. 1 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів, оскільки вони узгоджуються з матеріалами та обставинами справи.

Суди вірно застосували положення норм процесуального права.

Доводи касаційноїскаргиОСОБА_4висновків судів не спростовують.

Позивач належним чином була повідомлена про розгляд справи на 09 листопада 2015 року та не довела протилежного, також ОСОБА_4 була належним чином повідомлена про судове засідання призначене на 24 листопада 2015 року, однак вдруге не з'явилася в судове засідання, посилання на те, що була на амбулаторному лікуванні не є підставою для скасування оскаржуваних ухвал, тому що про знаходження на амбулаторному лікуванні суд не повідомила й відповідно до ч. 3 ст. 169 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання позивача, повідомленого належним чином, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Матеріали витребуваної справи не свідчать про те, що судами при розгляді даної справи допущені порушення норм процесуального права, які передбачені ст. ст. 338- 341 ЦПК України як підстави для скасування рішень.

Таким чином, оскаржувані ухвали постановлено з додержанням норм процесуального права, наведені у касаційній скарзі доводи висновків судів не спростовують.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Ураховуючи вищенаведене та керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів cудової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Ухвалу Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 24 листопада 2015 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області від 17 березня 2016 року залишити без змін.