Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Писаної Т.О., Завгородньої І.М., Коротуна В.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до виконкому Харківської міської ради, ОСОБА_5, відділу приватизації житлового фонду Управління комунального майна та приватизації департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, Харківської міської Ради, треті особи: Орджонікідзевський РВ в м. Харкові ГУДМС України в Харківській області, комунальне підприємство "Жилкомсервіс", про встановлення факту проживання однією родиною, про визнання права користування житловим приміщенням, про визнання ордеру недійсним, про визнання свідоцтва про право власності на житло недійсним, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 22 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 05 квітня 2016 року,

У липні 2014 року ОСОБА_4 звернулась до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що на підставі ордеру № 1513, виданого 06 липня 1978 року Орджонікідзевським РВК м. Харкова, у 1979 році ОСОБА_6 було надано квартиру АДРЕСА_1. Зазначає, що вказана квартира спочатку була службовою, а згодом її було виключено із числа службових.

Вказує про те, що більш ніж 20 років вона та ОСОБА_6 проживали у вказаній квартирі однією сім'єю, мали спільний бюджет, у спірній квартирі перебувало їх спільне майно. Вона вселилася до зазначеної квартири за згодою ОСОБА_6 як член сім'ї наймача. Спірна квартира є її постійним місцем проживання, іншого житла вона у м. Харкові не має.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер.

06 жовтня 2014 року на підставі розпорядження відділу приватизації від 06 жовтня 2014 року № 1943-Ц на ім'я ОСОБА_5 було видано свідоцтво про право на власність на квартиру АДРЕСА_1 в якій вона проживає.

Посилаючись на те, що при видачі ордеру та свідоцтва про право власності на нерухоме майно було порушено вимоги діючого законодавства, вона просить позов задовольнити: встановити факт проживання однією сім'єю її та ОСОБА_6 у період з 1993 року по ІНФОРМАЦІЯ_1; визнати за нею, право користування житловим приміщенням у квартирі АДРЕСА_1; визнати ордер, виданий виконкомом Харківської міської ради на ім'я ОСОБА_5 на вселення у вищевказану квартиру недійсним, визнати недійсним розпорядження відділу приватизації житлового фонду Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської Ради від 06 жовтня 2014 року № 1043-Ц з приватизації спірної квартири на ім'я ОСОБА_5; визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане на ім'я ОСОБА_5 на спірну квартиру; скасувати за ним реєстрацію у державному реєстрі прав на нерухоме майно.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 22 грудня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 05 квітня 2016 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 99 ЖК України піднаймачі і тимчасові жильці постійного права на займане жиле приміщення не набувають незалежно від тривалості проживання.

Відповідно до ст. 781 ЦК України договір найму припиняється у разі смерті фізичної особи - наймача, якщо інше не встановлено договором або законом.

У разі припинення дії договору найму жилого приміщення одночасно припиняється і дія договору піднайму. Піднаймач і члени його сім'ї, а також тимчасові жильці зобов'язані негайно звільнити займане жиле приміщення (ст. 98 ЖК України).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції з висновком якого погодився і апеляційний суд, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України), обґрунтовано виходив з того, що позивач не надала суду належних та допустимих доказів (ст. 57, 60 ЦПК України) на підтвердження того, що при видачі ордеру та свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_5, її право було порушено, оскільки вона у вказаній квартирі не зареєстрована, не є наймачем вказаної квартири та не була членом сім'ї наймача квартири. З таких обставин суди дійшли правильного висновку про те, що зі смертю наймача - ОСОБА_6, відповідно до положень ст. 781 ЦК України, ОСОБА_4 втратила право користування вищевказаною квартирою, а тому підстави для задоволення позву відсутні.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для встановлення неправильного застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновків суду, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваних рішень.

Із матеріалів справи та змісту судових рішень не вбачається, що апеляційним судом при вирішенні спору допущено порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 338- 341 ЦПК України як підстави для скасування рішення.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 22 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 05 квітня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.