Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Ухвала
Іменем України
01 березня 2017 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Кузнєцова В.О.,
суддів: Євтушенко О.І., Ізмайлової Т.Л.,
Кадєтової О.В., Карпенко С.О.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа - служба у справах дітей Вінницької міської ради, про позбавлення батьківських прав,
за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, третя особа - служба у справах дітей Вінницької міської ради, про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми та встановлення порядку участі батька у виховані дітей,
за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Вінницької області від 06 листопада 2015 року,
в с т а н о в и л а:
У березні 2014 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом про позбавлення ОСОБА_5 батьківських прав щодо їх синів ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3, мотивуючи свої вимоги тим, що вони перебували в зареєстрованому шлюбі до 24 березня 2011 року. Після його розірвання діти залишилися проживати разом з позивачем за її місцем проживання. Причиною звернення її до суду з позовом вказала те, що відповідач ОСОБА_5 протягом тривалого часу не сплачує аліменти на дітей, визначені судовим рішенням від 04 квітня 2011 року, та тривалий час ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків, не піклується про дітей, не бере участі в їх вихованні та матеріальному забезпеченні. Вказані обставини свідчать про ухилення ОСОБА_5 від виконання своїх обов'язків по вихованню дітей.
У червні 2014 року ОСОБА_5 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_3 про зобов'язання відповідачки усунути перешкоди у його спілкуванні з дітьми та встановити порядок його участі у вихованні дітей, вказуючи на те, що відповідач чинить йому перешкоди у зустрічах і спілкуванні з дітьми, що унеможливлює виконання ним своїх батьківських обов'язків щодо виховання дітей. Після розірвання шлюбу позивач намагався зустрічатись із дітьми та брати участь в їхньому житті, проте відповідач увесь час чинить йому перешкоди у спілкуванні з дітьми з часу влаштування ним свого особистого життя та реєстрації шлюбу з іншою жінкою.
А тому вищевикладені обставини стали підставою для звернення позивача до суду із зустрічним позовом, в якому просив зобов'язати відповідача усунути перешкоди в його спілкуванні з синами та визначити такі способи його участі у спілкуванні та вихованні дітей: систематичні побачення із синами у першу та третю суботу місяця, святкові дні та в дні народження синів з 11.00 год. до 18.00 год.
Справа розглядалася судами неодноразово.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 10 липня 2014 року позов задоволено, позбавлено ОСОБА_4 батьківських прав щодо його неповнолітніх дітей: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3. В задоволені зустрічного позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 18 вересня 2014 року рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 10 липня 2014 року залишено без змін.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 листопада 2014 року рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 10 липня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 18 вересня 2014 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Останнім рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 04 вересня 2015 року у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.
Зустрічний позов ОСОБА_5 задоволено. Зобов'язано ОСОБА_3 усунути перешкоди у спілкуванні ОСОБА_5 з синами: ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1; ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_2; ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3. Визначено спосіб участі батька ОСОБА_5 у спілкуванні та вихованні дітей, а саме: систематичні побачення з синами у першу та третю суботи місяця, святкові дні та в дні народження синів з 11:00 год. до 18:00 год.
Рішенням апеляційного суду Вінницької області від 06 листопада 2015 року рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 04 вересня 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено.Позбавлено ОСОБА_4 батьківських прав стосовно його неповнолітніх дітей: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3. В задоволені зустрічного позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
У поданій касаційній скарзі ОСОБА_4 просить рішення апеляційного суду Вінницької області від 06 листопада 2015 року скасувати та залишити в силі рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 04 вересня 2015 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом установлено, що сторони у справі з 18 січня 2007 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано 24 березня 2011 року на підставі рішення Староміського районного суду м. Вінниці.
Сторони у справі є батьками трьох дітей: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3.
Згідно з довідкою квартального комітету "Набережний-1" від 11 березня 2014 року № 226 діти проживають з матір'ю ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1.
Рішенням Староміського районного суду м. Вінниці від 04 квітня 2011 року ОСОБА_5 зобов'язано сплачувати аліменти на користь ОСОБА_3 на неповнолітніх дітей: ОСОБА_6, ОСОБА_10, ОСОБА_8, у розмірі 1/2 частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, щомісячно, починаючи з 14 лютого 2011 року до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Виконавчий лист, виданий на підставі цього рішення, знаходиться на примусовому виконанні у Вишенському ВДВС Вінницького МУЮ.
Згідно з довідками КЗ "Гуманітарна гімназія № 1 ім. М.І. Пирогова Вінницької міської ради" від 11 березня 2014 року № 122, від 13 травня 2015 року № 322 неповнолітній ОСОБА_6 навчається в цьому навчальному закладі, а також на платному відділенні Малої Компютерної академії "ІТ - ШАГ", що підтверджується довідками від 11 березня 2014 року, від 14 травня 2015 року.
ОСОБА_10 є учнем спеціалізованої загальноосвітньої школи 1 ступеня з поглибленим вивченням іноземних мов № 25 Вінницької міської ради, згідно з довідками даного навчального закладу від 11 березня 2014 року № 52, від 13 травня 2015 року № 44.
ОСОБА_10 та ОСОБА_6 також відвідують Вінницьку дитячу школу мистецтв.
ОСОБА_8 є вихованцем ДНЗ № 17, про що свідчить довідка від 12 березня 2014 року № 26.
Зі змісту наведених вище довідок вбачається, що активну участь у житті дітей бере їх мати ОСОБА_3, здійснює контроль за навчанням дітей, відвідує батьківські збори та концерти дітей, допомагає їм у підготовці домашніх завдань тощо. Натомість батько ОСОБА_5 не відвідує навчальні заклади, які відвідують діти, та не цікавиться їх навчанням.
Відмовляючи в задоволенні позову про позбавлення ОСОБА_4 батьківських прав стосовно неповнолітніх дітей ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, суд першої інстанції виходив із того, що відсутні беззаперечні докази винної поведінки та свідомого нехтування своїми обов'язками ОСОБА_4, які б свідчили про ухилення ним від виховання синів, і як наслідок, необхідність застосування крайнього заходу у вигляді позбавлення батьківських прав.
Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції про позбавлення батьківських прав, виходив з того, що відповідно до висновку від 23 квітня 2014 року орган опіки та піклування Вінницької міської ради вважає доцільним позбавлення ОСОБА_4 батьківських прав. При цьому апеляційний суд також взяв до уваги і те, що за результатами проведення судово-психологічної експертизи від 25 березня 2015 року зазначено особливості винної поведінки ОСОБА_4, що впливають на емоційний стан, психічний розвиток та самоусвідомлення дітей, яке викликає в них виражений неспокій, підвищену реактивність, відчуття ізольованості та незадоволеності від вимушеного обмеження активності, відчуття тривоги, власної безпорадності, пригніченості та емоційної нестабільності.
Разом із тим апеляційний суд вважав, що ОСОБА_4 не доведено, що йому чиняться перешкоди у спілкуванні з дітьми, з приводу цього питання він не звертався до відповідних органів щодо вжиття заходів, які передбачено в ст. ст. 158, 159 СК України. Крім того, ОСОБА_4 протягом тривалого часу ухиляється від виконання батьківських обов'язків по вихованню дітей, не піклується про їх здоров'я, фізичний, духовний та моральний розвиток.
Проте з висновком апеляційного суду погодитися не можна з таких підстав.
Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року (995_384) , як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.
Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України батько може бути позбавлений судом батьківських прав, якщо він ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Відповідно до п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" (v0003700-07) позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками (п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" (v0003700-07) ).
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_5 17 серпня 2012 року створив нову сім'ю з ОСОБА_12, згідно зі свідоцтвом про шлюб НОМЕР_1, виданого в ДРАЦС Вінницького МУЮ 17 серпня 2012 року (а. с. 23 т. 1), в якій виховують двох неповнолітніх дітей: доньку ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_4, згідно зі свідоцтвом про народження НОМЕР_2 (а. с. 84 т. 1) та спільну доньку ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_5, згідно зі свідоцтвом про народження НОМЕР_3, (а. с. 85 т. 1). Вказана обставина також підтверджується довідкою про склад сім'ї відповідача МКП "ЖЕК № 6" від 24 травня 2014 року № 1797 (а. с. 87).
Згідно з довідкою ФОП ОСОБА_15 від 26 січня 2015 року вбачається, що ОСОБА_5 з 25 червня 2014 року працює у ФОП ОСОБА_15 на посаді експедитора, дохід за 2014 рік якого склав 7 962,63 грн (а. с. 101 т. 2).
За місцем роботи ОСОБА_5 характеризується позитивно, зарекомендував себе як висококваліфікований спеціаліст, до виконання службових обов'язків відноситься відповідально, добросовісно, користується повагою у колег, відповідно до характеристики ФОП ОСОБА_15 на ОСОБА_5 від 26 травня 2014 року (а. с. 102 т. 1).
Окрім того, за місцем проживання ОСОБА_5 зарекомендував себе також з позитивної сторони, з сусідами підтримує добрі стосунки, скарг на його поведінку не надходило, згідно з довідкою МКП "ЖЕК № 6" від 24 травня 2014 року № 279 (а. с. 86 т. 1).
Відповідно до довідки КЗ Вінницького обласного наркологічного диспансеру "Соціотерапія" від 28 травня 2014 року № 1430-м ОСОБА_5 на диспансерному наркологічному обліку не перебуває (а. с. 113 т. 1).
Згідно з довідкою КЗ "Вінницька обласна психоневрологічна лікарня ім. акад. О.І. Ющенка" від 13 червня 2014 року № 2-3559 ОСОБА_5 за даними архіву лікарні та картотеки диспансерного відділення не значиться (а. с. 152 т. 1).
Відповідно до довідки Управління інформаційно-аналітичного забезпечення від 04 квітня 2014 року № 16-04062014/05210 станом на 04 червня 2014 року до кримінальної відповідальності не притягується, не знятої чи не погашеної судимості не має та в розшуку не перебуває (а. с. 132 т. 1).
Проте судом першої інстанції в ході судового розгляду встановлено, що вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 28 квітня 2015 року у справі № 127/2157/15-к про обвинувачення ОСОБА_5 у вчинені злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, відповідно до якого ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України та засуджено до покарання у виді штрафу у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян в сумі 850 грн, вирок набув чинності 29 травня 2015 року (а. с. 168-173 т. 2).
Зі змісту вироку Вінницького міського суду Вінницької області від 28 квітня 2015 року вбачається, що ОСОБА_5 було нанесено легкі тілесні ушкодження ОСОБА_17, який доводиться йому колишнім свекром, під час намагання зустрітись зі своїми неповнолітніми дітьми. Суд припускає, що даний конфлікт, який виник між засудженим та потерпілим, фактично зумовлений неприязними стосунками, які склались між позивачем та відповідачем у даній цивільній справі.
Що стосується аліментних зобов'язань відповідача, то в матеріалах справи наявні довідки-розрахунки заборгованості по виплаті аліментів ОСОБА_5, виконані державним виконавцем Вишенського ВДВС Вінницького МУЮ (а. с. 112, 177 т. 1, 65, 139, 197 т. 2), зі змісту яких прослідковується, що аліментні зобов'язання відповідачем іноді виконуються не в повному обсязі.
Крім того, судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_4 двічі звертався до служби у справах дітей Вінницької міської ради 25 грудня 2014 року та 15 січня 2015 року з питанням вжиття заходів до ОСОБА_3, яка не дає йому можливості спілкуватися з дітьми. На дані звернення службою у справах дітей Вінницької міської ради 12 січня 2015 року та 17 січня 2015 року ОСОБА_4 були надані відповіді (а. с. 190-192 т. 2).
Відповідно до висновку служби у справах дітей Вінницької міської ради про доцільність визначення способу участі ОСОБА_4 у вихованні неповнолітніх дітей від 09 вересня 2014 року № 01-00-011-37003, наданий на запит апеляційного суду Вінницької області від 12 серпня 2014 року, відповідно до змісту якого орган опіки та піклування Вінницької міської ради вважає доцільним визначити такий спосіб участі ОСОБА_4 у спілкуванні та вихованні дітей ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3, - неділя з 11.00 год. до 18.00 год. (а. с. 220-221 т. 1).
Вирішуючи спір про позбавлення батьківських прав та про усунення перешкод в спілкуванні з дітьми та встановлення порядку участі батька у вихованні дітей, суд бере до уваги неодноразові намагання батька зустрітися з дітьми, сам факт заперечення ним позовної заяви про позбавлення батьківських прав, що свідчить про його інтерес до дітей, бажання братиактивну участь у їх вихованні, допомагати їм матеріально, його бажання бути батьком. Крім того, звертався до органу опіки та піклування Вінницької міської ради з заявами про визначення способу участі у спілкуванні та вихованні дітей.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що в матеріалах справи відсутні переконливі докази винної поведінки ОСОБА_5 щодо ухилення останнього від виконання своїх батьківських обов'язків, разом з тим в матеріалах справи наявні докази вчинення ОСОБА_3 перешкод батькові у спілкуванні з дітьми.
Згідно з висновком експерта Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення судово-психологічної експертизи від 25 березня 2015 року № 129/165/166/45-21 вбачається, що особливості виховної поведінки ОСОБА_5 впливають на емоційний стан, психічний розвиток та самоусвідомлення, яке викликає у останніх виражений неспокій, підвищену реактивність, відчуття ізольованої незадоволеності від вимушеного обмеження активності, відчуття тривоги, власної безпорадності, пригніченості та емоційної нестабільності. Використання ОСОБА_5 фізичної сили, а також агресивного ставлення до своїх дітей, байдужості, ігнорування бажань та потреб впливало на психологічний розвиток неповнолітніх, що викликало в них пригніченість та безнадію, гострий душевний біль, фізичні страждання та стійкий рівень хвилювання. Оцінка сімейної ситуації дітьми має залежність від негативного впливу з боку ОСОБА_4 ОСОБА_3 має позитивний вплив на своїх дітей. Інші дорослі не впливають на них суттєво (а. с. 111-118 т. 2).
Проте суд звертає увагу, що висновок експерта несе в собі рекомендаційний характер та не є обов'язковим для суду при прийнятті законного та обґрунтованого рішення. Окрім того, експертиза була проведена за відсутності ОСОБА_5, а висновок експерта не доводить ухилення ОСОБА_4 від виконання своїх батьківських обов'язків по відношенню неповнолітніх дітей.
Згідно з міжнародними та національними правовими нормами до прав дитини належить зокрема, право на врахування її думки щодо питань, які стосуються її життя. Зокрема, відповідно до положень ч. 1 ст. 12 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати погляди з усіх питань, що стосуються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю. З цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що стосується дитини безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства.
Згідно з ч. 3 ст. 9 Конвенції про права дитини дитина, яка не проживає з одним чи обома батьками, має право підтримувати на регулярній основі особисті і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить інтересам дитини.
Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року (995_384) , у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.
Суд апеляційної інстанції всупереч зазначеним вище нормам процесуального права не виконав обов'язок щодо всебічного і повного з'ясування обставин справи, позбавивши ОСОБА_4 батьківських прав щодо його неповнолітніх дітей: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3.
Відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд має сприяти всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, сприяти здійсненню особам, які беруть участь у справі, в реалізації їхніх прав.
Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційної гарантією (ст. 129 Конституції України).
Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про позбавлення батьківських справ та задовольнив зустрічні позовні вимоги про усунення перешкод і спілкуванні з дітьми та встановлення порядку участі батька у вихованні дітей.
Скасовуючи рішення, ухвалене згідно із законом, апеляційний суд дійшов помилкового висновку, що постановлене судом першої інстанції рішення не відповідає вимогам закону.
Колегія суддів не може погодитися з таким висновком, так як він є необґрунтованим і таким, що не відповідає вимогам закону.
За таких обставин, ураховуючи те, що апеляційним судом помилково скасовано рішення суду першої інстанції, ухвалене згідно із законом, рішення апеляційного суду на підставі ст. 339 ЦПК України підлягає скасуванню із залишенням у силі рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 336, 339, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.
Рішення апеляційного суду Вінницької області від 06 листопада 2015 рокускасувати, рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 04 вересня 2015 рокузалишити в силі.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді:
В.О. Кузнєцов
О.І. Євтушенко
Т.Л. Ізмайлова
О.В. Кадєтова
С.О. Карпенко