розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення боргу за споживчим кредитом, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" на рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 20 січня 2016 року та рішення апеляційного суду Чернівецької області від 10 травня 2016 року,

У жовтні 2014 року публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" (далі - ПАТ "УкрСиббанк") звернулося до суду з указаним вище позовом, посилаючись на те, що 14 грудня 2007 року між акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк", правонаступником якого є ПАТ "УкрСиббанк" та ОСОБА_3 укладений кредитний договір, за умовами якого остання отримала кредит у розмірі 681 750 грн на споживчі потреби та зобов'язалася повернути банку кредит у повному обсязі в терміни та розмірах, що встановлені графіком погашення кредиту, але в будь-якому випадку не пізніше 12 грудня 2014 року. До кредитного договору укладена додаткова угода № 1 щодо зміни графіка повернення кредиту.

У рахунок забезпечення виконання кредитних зобов'язань позичальника 14 грудня 2007 року між банком та ОСОБА_4 укладено договір поруки, за умовами якого поручитель зобов'язався перед банком відповідати за виконання ОСОБА_3 усіх її кредитних зобов'язань в повному обсязі, що виникли з вказаного кредитного договору.

Позичальником порушено умови кредитного договору, у зв'язку з чим станом на 9 вересня 2014 року виникла заборгованість на загальну суму 176 443 грн 83 коп. Відповідно до заяви від 12 січня 2016 року про збільшених позовних вимог позивач просив суд стягнути солідарно з відповідачів на його користь заборгованість у розмірі 299 640 грн 81 коп., яка складається з: заборгованості по кредиту у розмірі 107 685 грн 78 коп.; заборгованості по відсоткам - 96 916 грн 58 коп.; заборгованості по пені - 95 038 грн 45 коп.

Справа переглядалася судами неодноразово.

Рішенням Глибоцького районного суду Чернівецької області від 20 січня 2016 року позов ПАТ "УкрСиббанк" задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ "УкрСиббанк" заборгованість по процентах за користування кредитними коштами за кредитним договором від 14 грудня 2007 року в сумі 75 581 грн 49 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного судуЧернівецької області від 10 червня 2016 року рішення районного суду скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову. Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ПАТ "УкрСиббанк" 6 149 грн 78 коп. суму заборгованості за простроченими відсотками за користування кредитними коштами. У решті вимог про стягнення пені відмовлено. Провадження у частині вимог про стягнення заборгованості за кредитом у розмірі 107 685 грн 78 коп. закрито.

У касаційній скарзі ПАТ "УкрСиббанк" просить скасувати судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до ч. 1 ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги, виходив із того, що у зв'язку з припиненням поруки наявні підстави для стягнення заборгованості по процентах за користування кредитом за період з 27 вересня 2010 року по 2 грудня 2011 року у сумі 75 581 грн 49 коп. з відповідача ОСОБА_3

Скасовуючи рішення районного суду та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позову, суд апеляційної інстанції виходив із того, що строк позовної давності для звернення до суду про стягнення пені сплив 2 грудня 2012 року, а тому позовні вимоги про стягнення пені не підлягають до задоволення. Крім того, слід стягнути солідарно з відповідачів відсотки за користування кредитом в розмірі 6 149 грн 78 коп. за період з жовтня 2011 року по грудень 2011 року в межах строку позовної давності.

Колегія суддів вважає, що такі висновки суду апеляційної інстанції є правильними, ґрунтуються на нормах матеріального права та узгоджуються з нормами процесуального права.

Судами установлено, що 14 грудня 2007 року між ОСОБА_3 та акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк", правонаступником якого є ПАТ "УкрСиббанк", укладено споживчий кредитний договір, за умовами якого відповідачу надано кредит у розмірі 681 750 грн під 13,90 % річних, з кінцевим терміном повернення не пізніше 12 грудня 2014 року.

Цього ж дня у рахунок забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором ОСОБА_3 за договором іпотеки передала в іпотеку банку житловий будинок з належними до нього господарськими будівлями і спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1.

14 грудня 2007 року на забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_3 за вказаним кредитним договором між ОСОБА_4 та акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" укладено договір поруки.

Заочним рішенням Глибоцького районного суду Чернівецької області від 2 грудня 2010 року у справі № 2-1026/10 стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ПАТ "УкрСиббанк" 545 804 грн 28 коп. заборгованості за кредитним договором від 14 грудня 2007 року, розрахованої станом на 27 вересня 2010 року.

ОСОБА_3 20 вересня 2011 року на виконання вищевказаного рішення суду сплатила на користь ПАТ "УкрСиббанк" - 200 тис. грн, 23 вересня 2011 року сплатила 200 тис. грн та 2 грудня 2011 року сплатила 149 209 грн 56 коп., чим повністю погасила всю суму заборгованості перед позивачем, яка була стягнута за рішенням суду.

6 січня 2012 року головним державним виконавцем ВДВС Глибоцького РУЮ Чернівецької області Біреу К. І. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 29674172 у зв'язку з повним виконанням ОСОБА_3 та ОСОБА_4 виконавчого листа № 2-1026, виданого 10 лютого 2011 року Глибоцьким районним судом Чернівецької області на виконання заочного рішення від 2 грудня 2010 року у справі № 2-1026/10.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого права або інтересу. Тобто протягом часу дії позовної давності особа може розраховувати на примусовий захист свого цивільного права чи інтересу судом. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України). Чинне цивільне законодавство передбачає два види позовної давності - загальну і спеціальну. Загальна позовна давність встановлена тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Відповідачі заявили про застосування строків позовної давності до вимог банку про стягнення заборгованості.

Судами установлено, що з позовом до суду про стягнення заборгованості за кредитним договором, відсотків за користування кредитом, пені та штрафів банк звернувся 27 жовтня 2014 року.

2 грудня 2011 року відповідачі повністю погасили заборгованість перед банком по тілу кредиту, а також по відсоткам, які були нараховані станом на 27 вересня 2010 року.

Таким чином, правильним є висновок суду апеляційної інстанції про те, що строк позовної давності для звернення до суду про стягнення пені сплив 2 грудня 2012 року, а тому позовні вимоги про стягнення пені не підлягають задоволенню.

Відповідно до абз. 1, 2 п. 17 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 (v0005740-12) "Про практику розгляду судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" судам роз'яснено, що зобов'язання припиняється з підстав, передбачених договором або законом (ч. 1 ст. 598 ЦК України). Такі підстави, зокрема, зазначені у ст. ст. 599- 601, 604- 609 ЦК України. Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог ст. ст. 526, 599 ЦК України.

З матеріалів справи убачається, що за ОСОБА_3 утворилась заборгованість по процентах за користування кредитом за період з 27 вересня 2010 року до 2 листопада 2011 року.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно із положеннями ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Судом правильно зазначено, що позивач ПАТ "УкрСиббанк" скористався своїм правом на звернення до суду з позовом до поручителя ОСОБА_4, пред'явивши до нього позов, про що Глибоцьким районним судом ухвалено рішення від 2 грудня 2010 року про його задоволення та стягнення із боржника ОСОБА_3 та поручителя ОСОБА_4 в солідарному порядку заборгованість за кредитним договором від 14 грудня 2007 року.

Проте, порука між сторонами не припинена, вимоги ч. 4 ст. 559 ЦК України щодо припинення поруки не відносяться до правовідносин, які склалися між сторонами в даному позові, а тому необхідно стягнути суму заборгованості по відсотках за користування кредитом у розмірі 6 149 грн 78 коп. з відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 солідарно.

Доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанцій не спростовують.

Оскільки судом повно та всебічно з'ясовано дійсні обставини справи, надано належну оцінку зібраним у ній доказам, ухвалено законне й обґрунтоване рішення, подану касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.