за касаційною скаргою ОСОБА_4, поданою представником ОСОБА_5 на рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 01 квітня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 жовтня 2015 року,

У листопаді 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" (далі - ТОВ "ОТП Факторинг Україна") звернулося до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 28 серпня 2008 року між Закритим акціонерним товариством "ОТП Банк" (далі - ЗАТ "ОТП Банк"), правонаступником якого є ПАТ "ОТП Банк", та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № GL-312/032/2008 та видано кредит у сумі 24 891 долар 06 центів США для придбання автомобіля зі сплатою 14,49 % річних. Цього ж дня на забезпечення виконання зобов'язання з повернення кредитних коштів між ЗАТ "ОТП Банк" та ОСОБА_4 укладено договір поруки № SR-312/032/2008, згідно з умовами якого останній зобов'язався відповідати солідарно з боржником за невиконання зобов'язань за кредитним договором. 12 листопада 2010 року між ПАТ "ОТП Банк" та ТОВ "ОТП Факторинг Україна" був укладений договір купівлі-продажу кредитного портфеля, відповідно до якого ТОВ "ОТП Факторинг Україна" набуло права вимоги за кредитним договором від 28 серпня 2008 року № GL-312/032/2008. У зв'язку з неналежним виконанням боржником умов указаного кредитного договору станом на 17 липня 2014 року виникла заборгованість в сумі 178 060 грн 39 коп., яку позивач просив стягнути солідарно з відповідачів.

Рішенням Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 01 квітня 2015 року позовні вимоги задоволено, стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ТОВ "ОТП Факторинг Україна" 178 060 грн 39 коп. заборгованості за кредитним договором. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 жовтня 2015 року рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 01 квітня 2015 року залишено без змін.

Додатковим рішенням Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 02 червня 2015 року вказано, що заборгованість за укладеним 28 серпня 2008 року кредитним договором та договором поруки між ТОВ "ОТП Факторинг Україна", ОСОБА_3 і ОСОБА_4 станом на 17 липня 2014 року складає 15 205 доларів 84 центів США, що в еквіваленті становить 178 060 грн 39 коп., які і підлягають стягненню з відповідачів на користь ТОВ "ОТП Факторинг Україна".

У касаційній скарзі ОСОБА_5, яка діє в інтересах ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ухвалені у справі рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду просить скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що відповідачі умов укладених ними договорів не виконали у повному обсязі, станом на 17 липня 2014 року утворилась заборгованість за кредитним договором у сумі 178 060 грн 39 коп за тілом кредиту, яку відповідачі повертати добровільно не бажають.

Однак з такими висновками судів попередніх судових інстанцій не можна погодитись з таких підстав.

За вимогами статей 213, 214, 316 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або керуючись загальними засадами і змістом законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

При ухваленні рішення суд зобов'язаний з'ясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.

Судами встановлено, що 28 серпня 2008 року між ЗАТ "ОТП Банк", правонаступником якого ПАТ "ОТП Банк", та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № СL-312/032/2008 та виданий кредит у сумі 24 891 долар 06 центів США для придбання автомобіля зі сплатою 14,49 % річних.

На забезпечення виконання зобов'язання з повернення кредитних коштів за укладеним договором 28 серпня 2008 рокуміж банком та ОСОБА_4 було укладено договір поруки № SR-312/032/2008, останні згідно з укладеним договором поруки зобов'язався відповідати солідарно з ОСОБА_3 перед банком за невиконання усіх його зобов'язань за кредитним договором.

12 листопада 2010 року між ПАТ "ОТП Банк" та ТОВ "ОТП Факторинг України" був укладений договір купівлі-продажу кредитного портфеля. Відповідно до укладеного договору купівлі-продажу покупець набув усі права вимоги за кредитними договорами. ТОВ "ОТП Факторинг України" замінило ПАТ "ОТП Банк" як кредитора і до ТОВ "ОТП Факторинг Україна" перейшло право вимоги від боржників повного, належного та реального виконання обов'язків за кредитними договорами. Тому відповідно до договору купівлі-продажу кредитного портфеля ТОВ "ОТП Факторинг України" набуло права вимоги за кредитним договором.

Станом на 17 липня 2014 року заборгованість відповідачі перед позивачем за кредитним договором складає 178 060 грн 39 коп за тілом кредиту.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (частини перша, друга статті 1054 ЦК України).

Згідно із частинами першою, четвертою статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

За змістом статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Положеннями статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до частин першої, третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Виходячи із системного аналізу статей 525, 526, 599, 611 ЦК України, змісту кредитного договору, можна зробити висновок про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє боржника та поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання й не позбавляє кредитодавця права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України (435-15) .

Із матеріалів справи вбачається, що відповідачами до суду надано ксерокопію з копії листа від 17 травня 2011 року за № 312-03/843 та ксерокопію з копії кредитного договору від 28 серпня 2008 року № CL-312/032/2008 з відміткою "Кредит погашено у повному обсязі", посвідчений печаткою "Для договорів" та підписом "ОСОБА_6.", який виданий Дніпродзержинським центром надання послуг, пов'язаних з використанням автотранспортних засобів, підпорядкований ГУ МВС України в Дніпропетровській області.

Банком надано розрахунок заборгованості за кредитним договором від 28 серпня 2008 року № CL-312/032/2008 року станом на 17 липня 2014 року.

При цьому судами не перевірено правильність наданого банком розрахунку, не перевірено вказані розрахунки пені та суми кредиту, не витребувано деталізований розрахунок заборгованості за основною сумою кредиту та нарахованими процентами, не роз'яснено сторонам право на спростування розрахунку або визначення спірного розміру спеціалістом чи експертом.

Разом з тим з наданого розрахунку не вбачається, за який термін виникла заборгованість зі сплати кредиту, що унеможливлює прийняття розрахунку, не перевірено, коли і які суми вносились відповідачами на погашення кредиту.

Крім того, договором не передбачалося стягнення пені у доларах США.

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 "Про судове рішення у цивільній справі" (v0014700-09) у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог.

Колегія суддів вважає, що вказана вимога ні судами першої, ні апеляційної інстанції дотримана не була.

Оскільки судами не встановлено фактичних обставин у справі, на стадії касаційного перегляду справи виправити вказані недоліки неможливо, колегія суддів вважає, що необхідно судові рішення скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 338 ЦПК України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливлює встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4, подану представником ОСОБА_5, задовольнити.

Рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 01 квітня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 жовтня 2015 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.