розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення збитків, за касаційною скаргою ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_6 на рішення Рубіжанського міського суду Луганської області від 28 квітня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 29 червня 2016 року,

У лютому 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з указаним позовом, в обґрунтування якого зазначав, що 19 серпня 2012 року він позичив відповідачам 40 000 доларів США, що на день передачі грошових котів було еквівалентно 319 960 грн, на термін до 19 серпня 2013 року. На підтвердження укладення договору позики відповідачі надали йому розписки.

Вказував на те, що рішенням Рубіжанського міського суду Луганської області від 09 квітня 2014 року з відповідачів на його користь було стягнуто в солідарному порядку суму боргу - 319 960 грн та судовий збір в розмірі 3 199 грн 60 коп. Зазначене рішення суду набрало законної сили.

Звертав увагу на те, що на час звернення до суду із указаним позовом вказане рішення міського суду відповідачами повністю не виконане, при цьому на момент ухвалення вказаного рішення за офіційним курсом Національного банку України вартість одного долара становила 7 грн 99 коп., а станом на 03 лютого 2016 року - 25 грн 87 коп.

Враховуючи, що він передавав грошові кошти в іноземній валюті, вважав, що відповідачі також повинні повернути кошти в доларах США.

Посилаючись на те, що для відновлення свого порушеного права йому необхідно придбати іноземну валюту вже за набагато вищим курсом, позивач, з урахуванням уточнень позовних вимог, просив стягнути солідарно з відповідачів на свою користь збитки в розмірі 683 181 грн 33 коп., а також вирішити питання про розподіл судових витрат.

Рішенням Рубіжанського міського суду Луганської області від 28 квітня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Луганської області від 29 червня 2016 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_6, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали цивільної справи, доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судами встановлено, що 19 серпня 2012 року ОСОБА_3 передав у борг ОСОБА_4 40 000 доларів США, на термін до 19 серпня 2013 року, що підтверджується копією розписки.

В свою чергу відповідач ОСОБА_8 гарантувала повернення коштів в розмірі 40 000 доларів США в указаний термін.

Рішенням Рубіжанського міського суду Луганської області від 09 квітня 2014 року стягнуто з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в солідарному порядку на користь ОСОБА_3 суму боргу за договором позики в розмірі 319 960 грн та судовий збір в розмірі 3 199 грн 60 коп. Зазначене рішення набрало законної сили 22 квітня 2014 року.

Станом на 02 вересня 2015 року залишок заборгованості ОСОБА_9 складає 322 176 грн 32 коп. Виконавче провадження перебуває на примусовому виконанні.

З письмової відповіді ВДВС Рубіжанського МУЮ Луганської області від 21 грудня 2015 року вбачається, що на примусовому виконанні у ВДВС Рубіжанського МУЮ перебуває виконавче провадження від 11 листопада 2014 року за виконавчим листом від 09 квітня 2014 року, виданим Рубіжанським міським судом Луганської області. Однак, боржниками у строк, наданий для самостійного виконання, рішення не виконано. Станом на 01 грудня 2015 року з пенсії боржника ОСОБА_4 за постановою державного виконавця стягнуто 2 354 грн 77 коп. Залишок заборгованості складає 320 804 грн 83 коп.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, виходив з того, що спір між сторонами про стягнення заборгованості за договором позики вже вирішений судом по суті, заборгованість стягнута у національній валюті - гривні, рішення суду набрало законної сили і знаходиться на примусовому виконанні.

При цьому судами зазначено, що офіційний курс гривні до іноземних валют в різний період часу є різним, курсова різниця, яку просить стягнути позивач, не може по своїй суті бути спричиненою йому шкодою. На правовідносини, які виникли між сторонами, поширюється законодавство, яке регулює повернення коштів за договором позики та стягнення коштів за невиконання зобов'язаннь. Колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

За положеннями ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 ст. 533 ЦК України якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

В п. 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 "Про судове рішення у цивільній справі" (v0014700-09) роз'яснено, що згідно з ч. 1 ст. 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. У зв'язку з цим при задоволенні позову про стягнення грошових сум суди повинні зазначати в резолютивній частині рішення розмір суми, що підлягає стягненню, цифрами і словами у грошовій одиниці України - гривні. У разі пред'явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті суду слід у мотивувальній частині рішення навести розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення.

Частиною 1 ст. 36 Закону України "Про Національний Банк України" передбачено, що саме банк встановлює офіційний курс гривні до іноземних валют та оприлюднює його.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права ( реальні збитки ); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, правильно виходив з того, що позивачем обраний не вірний спосіб захисту своїх прав, оскільки за прострочення виконання зобов'язань законодавством визначена відповідальність боржника, що дає позивачу право на стягнення коштів відповідно до ст. 625 ЦК України, а не курсової різниці заборгованості.

За таких обставин, перевіривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи та зміст оскаржуваних рішень колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла висновку про відхилення касаційної скарги та залишення без змін рішення Рубіжанського міського суду Луганської області від 28 квітня 2016 року та ухвали апеляційного суду Луганської області від 29 червня 2016 року, оскільки вони є законним та обґрунтованим, а доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 335, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Рубіжанського міського суду Луганської області від 28 квітня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 29 червня 2016 року залишити без змін