Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Ізмайлової Т.Л., Євграфової Є.П., Карпенко С.О. розглянувши у попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євролізинг Україна" про визнання недійсним договору фінансового лізингу та стягнення коштів, за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Євролізинг Україна", в інтересах якого діє Григоренко Ірина Вікторівна, на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 05 жовтня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Сумської області від 06 грудня 2016 року, -

У липні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євролізинг Україна" (далі - ТОВ "Євролізинг Україна") про визнання недійсним договору фінансового лізингу та стягнення коштів, який обґрунтовував тим, що 22 червня 2015 року він уклав договір фінансового лізингу № 002497 з ТОВ "Євролізинг Україна" про придбання міні-трактора "DongFeng DF-404" (з кабіною). В цей же день, на виконання умов договору, він сплатив відповідачу 128 000 грн, однак трактор не отримав. Вважав, що цей договір повинен бути визнаний недійсним внаслідок порушення його прав, як споживача; вчинення правочину юридичною особою без доведення до нього, як споживача чітких та достовірних положень договірних правовідносин; істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків на його шкоду, як споживача; введення в оману внаслідок нечесної підприємницької діяльності ТОВ "Євролізинг Україна"; недосягнення істотних договірних умов, в тому числі по питаннях ціни товару; не доведення до його відому додатку № 3 щодо графіку покриття витрат та виплат лізингових платежів; укладення договору фінансового лізингу без відповідного дозволу (ліцензії) на надання адміністративних фінансових послуг та введення в оману щодо свого права з боку ТОВ "Євролізинг Україна" на вчинення такого роду правочину та здійснення такого виду діяльності. В зв'язку з цим просив визнати недійсним з моменту укладення договір фінансового лізингу та стягнути з "Євролізинг Україна" сплачені ним на виконання умов договору кошти в сумі 128 000 грн.

Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 05 жовтня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Сумської області від 06 грудня 2016 року, позов ОСОБА_4 задоволено.

Визнано недійсним договір фінансового лізингу № 002497 від 22 червня 2015 року, укладений між ТОВ "Євролізинг Україна" та ОСОБА_4

Стягнуто з ТОВ "Євролізинг Україна" на користь ОСОБА_4 128 000 грн та в рахунок відшкодування судових витрат 9 768 грн.

Додатковим рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 18 жовтня 2016 року доповнено рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 05 жовтня 2016 року абзацом такого змісту: стягнути з ТОВ "Євролізинг Україна" судовий збір 1 280 грн в дохід держави.

У касаційній скарзі ТОВ "Євролізинг Україна", посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VІІІ "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2ст. 324 ЦПК Українипідставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судами встановлено, що 22 червня 2015 року між сторонами було укладено договір фінансового лізингу № 002497 з додатками № 1 та № 2, за умовами якого ТОВ "Євролізинг Україна" зобов'язалося придбати у свою власність предмет лізингу у вигляді транспортного засобу марки "DongFeng, модель 404 каб., об'ємом двигуна 40, тип КПП - мех., привід 4х4, вартістю 10 000 євро, згідно з обмінним курсом євро до української гривні, на фактичну дату укладання цього договору, гривневий еквівалент вартості предмета лізингу становить 260 000 грн, та передати цей автомобіль у користування позивача, який у свою чергу зобов'язався сплатити передбачені договором платежі.

Відповідно до пункту 1.7 договору, предмет лізингу передається в користування ОСОБА_4 не пізніше 120 робочих днів з моменту сплати ним на рахунок товариства: адміністративного платежу, авансового платежу, комісії за передачу предмета лізингу, у разі наявності, сплати різниці до вже сплаченого авансового платежу на умовах, викладених у п. 9.4 ст. 9 договору або різниці до вже сплаченого авансового платежу на умовах, викладених у п. 9.6 ст. 9 договору.

Згідно з умовами додатку № 1 до цього договору, вартість предмета лізингу становить 10 000 євро; авансовий платіж - 5 000 євро (50 % вартості предмета лізингу); щомісячний платіж - 416,67 євро; адміністративний платіж - 1 000 євро (10 % вартості предмета лізингу); комісія за передачу - 300 євро (3 % вартості предмета лізингу). Вартість предмета лізингу на дату підписання договору 260 000 грн.

На виконання договору, 22 червня 2015 року ОСОБА_4 сплатив на рахунок ТОВ "Євролізинг Україна" 26 000 грн - адміністративний платіж та 102 000 грн - платіж згідно з договором фінансового лізингу № 002497.

За приписом ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до частин першої, другої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Визначення поняття "несправедливі умови договору" закріплено в частині другій статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів". Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу.

Аналізуючи норму статті 18 цього Закону, можна дійти висновку, що умови договору кваліфікуються як несправедливі, якщо вони, по-перше, порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, завдають шкоди споживачеві.

Згідно з укладеним між сторонами договором фінансового лізингу, лізингодавець зобов'язався придбати та передати на умовах фінансового лізингу в користування майно (предмет лізингу), а лізингоодержувач зобов'язався прийняти предмет лізингу та сплачувати передбачені договором платежі (пункти 1.1, 3.3.1 договору).

Вартість предмета лізингу на момент укладення договору становила 10 000 євро з урахуванням ПДВ, що за обмінним курсом євро до гривні на момент укладення цього договору складало 260 000 грн з ПДВ (пункт 8.2).

Гривневий еквівалент вартості предмета лізингу, визначений на дату укладення договору, може змінюватися в разі зміни обмінного курсу долара США до гривні або в разі зміни відпускної ціни транспортного засобу в продавця (пункт 8.3).

Усі планові платежі здійснюються лізингоодержувачем відповідно до умов, визначених у додатках 1, 3 до договору фінансового лізингу. Планові платежі зараховуються лізингодавцем згідно з обмінним курсом долара США до гривні на дату фактичного зарахування платежу на рахунок лізингодавця (пункт 8.5).

За змістом указаних пунктів договору, розмір лізингової плати може змінюватися залежно від зміни ситуації на грошовому ринку, що впливає на вартість предмета лізингу, проте формули перерахунку не передбачає.

Проаналізувавши зміст договору, суди встановили, що за невиконання своїх зобов'язань за договором фінансового лізингу, лізингодавець не несе відповідальності, а, навпаки, отримує вигоду - штраф у розмірі 40 % від розміру авансового платежу та всю суму сплаченого адміністративного платежу (пункти 3.2.7, 12.1 договору).

Згідно з п.1.4 укладеного між сторонами договору, лізингодавець не відповідає перед лізингоодержувачем за невиконання будь-якого зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета лізингу, його заміни, введення в експлуатацію, усунення несправностей протягом гарантійного строку, своєчасного та повного задоволення гарантійних вимог, монтажу тощо. За вищенаведеними зобов'язаннями відповідає продавець.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, визначившись належним чином з характером спірних правовідносин, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, встановивши фактичні обставини справи, що мають суттєве значення для її вирішення, дійшов до обґрунтованого висновку про те, що умови оспорюваного договору порушують принцип добросовісності, призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу, а тому є несправедливими, згідно з вимогами ч. 2 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів".

Зазначені правові позиції висловлені Верховним Судом України у постановах № 6-3020цс16 від 11 травня 2016 року та № 6-330цс16 від 08 червня 2016 року, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

Наведені в касаційній скарзі доводи висновків судів не спростовують, а фактично стосуються переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками судів попередніх інстанцій.

Колегією суддів встановлено та вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

За таких обставин, правові підстави для скасування оскаржуваних рішень відсутні.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,-

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Євролізинг Україна", в інтересах якого діє Григоренко ІринаВікторівна, відхилити.

Рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 05 жовтня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Сумської області від 06 грудня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.