розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства "Харківміськгаз" про визнання договору недійсним та його скасування, стягнення витрат, здійснення перерахунку заборгованості і тарифів, відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 01 квітня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 01 червня 2016 року,

У січні 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що 23 листопада 2010 року між нею та публічним акціонерним товариством "Харківміськгаз" (далі - ПАТ "Харківміськгаз") було укладено договір про реструктуризацію заборгованості № 2 Орд-149-10 із газопостачання та газифікації відповідно до умов якого споживач визнає наявну заборгованість перед постачальником у сумі 984 грн 58 коп. станом на 23 листопада 2010 року, а постачальник надає споживачу розстрочку сплати боргу терміном 36 місяців, яку споживач зобов'язується сплатити у повному обсязі до 01 грудня 2013 року.

Зазначає, що вищевказаний договір був укладений під тиском та погрозами, шляхом обману з боку працівників відповідача. Зокрема вказує, що відповідач погрожував їй відключенням газу та відмовлявся опломбувати газовий лічильник. Також, на даний час такі газові лічильники встановлюються безкоштовно, тому вважає, що відповідач повинен повернути їй кошти, витрачені на придбання та установку лічильника та перерахувати заборгованість за газопостачання, оскільки вона нарахована на чотирьох осіб та за неправильним тарифом.

Посилаючись на те, що всі ці обставини, як пояснює позивач, завдали їй значних моральних і душевних страждань та спричинили моральну шкоду, уточнивши позовні вимоги, просила суд визнати недійсним договір від 23 грудня 2010 pоку № 2 орд-140-10 про реструктуризацію заборгованості, стягнути з відповідача на її користь виплачені за договором кошти у розмірі 1 256 грн 28 коп., переплату за газ у розмірі 1 009 грн, витрати з установки газового лічильника у розмірі 1 831 грн 48 коп., зобов'язати відповідача перерахувати їй спожитий у 2015 році газ за тарифом 3,60 грн та стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду у розмірі 5 000 грн.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 01 квітня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 01 червня 2016 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, справу передати на новий розгляд, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції з висновком якого погодився і апеляційний суд, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України), обґрунтовано виходив з того, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження введення позивача в оману (ст. 230 ЦК України) під час підписання оспорюваного договору про реструктуризацію заборгованості. Договір відповідає положенням ст. 626 ЦК України, сторони під час його підписання дійшли згоди щодо істотних умов договору, волевиявлення позивача було вільним, тому підстави для визнання його недійсним, передбачені положеннями ст. ст. 203, 215 ЦК України, відсутні.

При цьому суд дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову в частині відшкодування моральної шкоди, оскільки позов в цій частині не доведено.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для встановлення неправильного застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновків суду, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваних рішень.

Із матеріалів справи та змісту судових рішень не вбачається, що апеляційним судом при вирішенні спору допущено порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 338- 341 ЦПК України як підстави для скасування рішення.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 01 квітня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 01 червня 2016 року залишити без змін.