головуючого Червинської М.Є., суддів: Завгородньої І.М., Мазур Л.М., Писаної Т.О., Попович О.В., розглянувши у судовому засіданні справу за позовом комунального підприємства "Житло-комунальний сервіс "Хмельницький" до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості із сплати за житлово-комунальні послуги, за касаційною скаргою комунального підприємства "Житлово-комунальний сервіс "Хмельницький" на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 09 березня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 11 травня 2016 року,

У квітні 2015 року комунальне підприємство "Житлово-комунальний сервіс "Хмельницький" (далі - КП "ЖКС "Хмельницький") звернулось до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що підприємство є балансоутримувачем будинку АДРЕСА_1, та надає житлово-комунальні послуги його мешканцям. Відповідач є власником квартири № 7, що розташована у вищезазначеному будинку, отримує надані позивачем послуги, однак не здійснює їх оплату.

З урахуванням вищевикладеного КП ЖКС "Хмельницький", уточнивши позовні вимоги, просило суд стягнути з відповідачки заборгованість у сумі 6 222 грн 69 коп.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 09 березня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 11 травня 2016 року, позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь КП "ЖКС "Хмельницький" заборгованість по оплаті за надані житлово-комунальні послуги у розмірі 335 грн 55 коп.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі представник КП "ЖКС "Хмельницький", посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить вказані судові рішення скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали цивільної справи, доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення заборгованості з прибирання прибудинкової території у розмірі 335 грн 55 коп., суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, виходив із того, що ОСОБА_7 є одним із співвласників квартири, тому з неї підлягає стягненню ј частини від боргу, що відповідає її частці у праві власності.

В іншій частині позовних вимог судом відмовлено за недоведеністю.

Проте з такими висновками судів попередніх інстанцій не можна погодитись.

Судом встановлено, що згідно з розпорядженням Іллічівської районної адміністрації від 14 квітня 1998 року № 399 прийнято до експлуатації надбудовані приміщення та узаконено побудовані після реконструкції приміщення першого поверху, у зв'язку з чим вважати квартиру АДРЕСА_1 такою, що складається з: чотирьох житлових кімнат площею - 17,0 кв. м, 7,4 кв. м, 21,0 кв. м, 16,0 кв. м; кухні - 5 кв. м, прихожої - 13,0 кв. м, хол - веранди - 8.26 кв. м, суміщеного санвузла - 7 кв. м, балкона - 5 кв. м. Загальна площа квартири становить 85,6 кв. м.

Відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 12 травня 1998 року НОМЕР_1 квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власності - ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 у рівних частках.

Балансоутримувачем будинку АДРЕСА_1, є КП "ЖКС "Хмельницький", який надає житлово-комунальні послуги мешканцям вищевказаного будинку.

Відповідач порушує зобов'язання щодо оплати наданих КП "ЖКС "Хмельницький" послуг.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст. 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року № 6-2951цс15, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України (з подальшими змінами і доповненнями) має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

У ч. 1 ст. 24 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що балансоутримувач має право: здійснювати функції утримання на балансі переданого йому за договором з власником майна та управляти їм чи передавати за договором повністю або частково функції управління управителю; визначати порядок утримання, експлуатації та ремонту майна; укладати договори на надання житлово-комунальних послуг; приймати рішення щодо використання коштів на виконання капітального та поточного ремонтів; здійснювати господарську діяльність у порядку, визначеному законом; звертатися до суду про звернення стягнення на майно осіб, які відмовляються оплачувати рахунки за споживання житлово-комунальних послуг або відшкодовувати завдані збитки майну, що перебуває в нього на балансі.

Згідно зі ст. 541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

Частиною 1 ст. 543 ЦК України передбачено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Судом установлено, що КП "ЖКС "Хмельницький" є балансоутримувачем будинку АДРЕСА_1, та надає послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій відповідно до структури надання таких послуг.

Таким чином, позивач як кредитор має право вимагати виконання обов'язку оплати послуг утримання будинку, споруд та прибудинкових територій у повному обсязі як від одного з солідарних боржників, так і від усіх разом.

Разом із тим відповідно до загальних умов виконання зобов'язання, установлених ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України (435-15) , інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов'язань.

Згідно із ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За змістом ч. 1 ст. 901, ч. 1 ст. 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

З огляду на викладене слід дійти висновку про те, що правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов'язанням, в якому серед інших прав і обов'язків сторін на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (ч. 1 ст. 509 ЦК України) вимагати сплати грошей за надані послуги.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 30 жовтня 2013 року № 6-59цс13, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Проте у порушення вимог ст. ст. 212- 214, 316 ЦПК України суди зазначених вимог закону не врахували, не з'ясували належним чином фактичних обставин справи щодо заявлених вимог, які правовідносини сторін випливають з установлених обставин, та дійшли передчасного висновку про часткове задоволення позову.

За таких обставин судові рішення не відповідають вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для його скасування з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу комунального підприємства "Житлово-комунальний сервіс "Хмельницький" задовольнити частково.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 09 березня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 11 травня 2016 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.