розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства банк "Меркурій" до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет іпотеки, за касаційною скаргою ОСОБА_6, поданою представником ОСОБА_7, на рішення апеляційного суду Харківської області від 18 жовтня 2016 року,

У травні 2014 року публічне акціонерне товариство банк "Меркурій" (далі - ПАТ банк "Меркурій"; банк) звернулось до суду з указаним позовом, у якому просило:

- звернути стягнення на предмет іпотеки: трикімнатну квартиру № 24 загальною площею 78,6 кв. м, житловою площею 56,8 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка належить відповідачам на праві власності, в рахунок погашення заборгованості за договором про іпотечний кредит № 22-12-55 від 07 березня 2008 року у загальному розмірі 581 618 грн 81 коп.;

- визначити спосіб реалізації цієї квартири шляхом продажу на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження.

На обґрунтування позовних вимог банк посилався на те, що 07 березня 2008 року між акціонерним комерційним банком "Меркурій", правонаступником якого є ПАТ банк "Меркурій", та відповідачем ОСОБА_4 було укладено договір про іпотечний кредит № 22-12-55, за умовами якого останній отримав грошові кошти у розмірі 379 000 грн зі сплатою 12 % річних строком до 10 березня 2038 року.

Цього ж дня на забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між банком та ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 було укладено та нотаріально посвідчено іпотечний договір № 22/2-15-53, за умовами якого предметом іпотеки є вищевказана квартира, що належала відповідачам на праві власності.

Посилаючись на неналежне виконання ОСОБА_4 своїх зобов'язань за кредитним договором, у зв'язку із чим станом на 12 травня 2014 року утворилась заборгованість у розмірі 581 618 грн. 81 коп., з яких: 357 944 грн 40 коп. заборгованість за основним боргом; 193 468 грн 15 коп. - заборгованість за процентами; 302 06 грн 26 коп. - пеня за порушення зобов`язань з повернення суми кредиту та сплати процентів, а також штрафні санкції за порушення умов іпотечного договору - 71 940 грн, з яких: 65 400 грн штраф за порушення п. п. 2.4.9, 2.4.10 згідно п. 6.2 Іпотечного договору та 6 540 грн штраф за порушення п.2.4.4. згідно п. 6.3 Іпотечного договору, банк просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Рішенням Київського районного суду міста Харкова від 28 квітня

2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 18 жовтня 2016 року апеляційну скаргу ПАТ банк "Меркурій" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію - ОСОБА_8 задоволено частково, рішення Київського районного суду міста Харкова від 28 квітня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково.

У рахунок погашення заборгованості за договором про іпотечний кредит № 22-12-55 від 07 березня 2008 року, укладеним між акціонерним комерційним банком "Меркурій" та ОСОБА_4, в загальному розмірі 568 203 грн 25 коп., яка складається із:

- заборгованості, що стягнута з ОСОБА_4 на користь ПАТ банк "Меркурій" за рішенням Київського районного суду міста Харкова від 19 липня 2012 року станом на 07 лютого 2011 року в розмірі 411 490 грн 67 коп., з яких: заборгованість за основним боргом в розмірі 357 944 грн 40 коп.; заборгованість за процентами 53 546 грн 27 коп.;

- заборгованості за процентами в сумі 126 506 грн 32 коп., що виникла за період з 01 червня 2011 року по 11 травня 2014 року;

- заборгованості за пенею в сумі 30 206 грн 26 коп., що виникла за період з 12 травня 2013 року по 12 травня 2014 року,

звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру № 24 загальною площею 78,6 кв. м, житловою площею 56,8 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 таким чином: 3/4 частини квартири, належній на праві приватної спільної сумісної власності ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 18 березня 1998 року Харківським міським центром приватизації державного житлового фонду за реєстраційним номером 2-98-107809 згідно з розпорядженням від 18 березня 1998 року №14981, право власності на нерухоме майно зареєстровано ДКП Харківського міського бюро технічної інвентаризації 27 березня 1998 року за реєстраційним номером П-2-15651; та по 1/8 частини квартири, належній на праві приватної власності ОСОБА_5 і ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого 13 лютого 2008 року Восьмою ХДНК за реєстровим номером 4-160, право власності зареєстровано 19 лютого 2008 року КП "ХМБТІ", номер запису П-2-15651, присвоєно реєстраційний номер 22033743.

Встановлено спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною 1 437 520 грн.

Вирішено питання про розподіл судового збору.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_6 - ОСОБА_7, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до п. 6 розд. ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Згідно із ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції послався на недоведеність розміру заборгованості та порушення позивачем строку спеціальної позовної давності щодо нарахування пені.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та частково задовольняючи позов, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст.ст. 57, 212 ЦПК України), правильно встановив характер правовідносин сторін у справі, застосувавши норми матеріального права, які їх регулюють, врахував правові позиції Верховного Суду України, висловлені у постановах від 23 вересня 2015 року у справі № 6-1206цс15 та від 08 червня 2016 року у справі № 6-1239цс16, та виходив з того, що рішенням Київського районного суду м. Харкова від 19 липня 2012 року на користь позивача вже стягнута заборгованість за тілом кредиту у повному обсязі, а з цим позовом банк звернувся до суду у травні 2014 року тобто в межах строку позовної давності; при цьому врахувавши визначення заборгованості за процентами та пенею в межах, встановлених законом строків позовної давності, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки, визначивши початкову вартість предмета іпотеки відповідно до звіту про оцінку майна № 52-10-16 від 12 жовтня 2016 року у 1 437 520 грн (а. с. 49- 77, т. 2).

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення, зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновком суду апеляційної інстанції щодо їх оцінки.