розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" про стягнення заробітної плати, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 17 лютого 2016 року, ухвалу апеляційного суду Одеської області від 05 вересня 2016 року та рішення апеляційного суду Одеської області від 05 вересня 2016 року,

У жовтні 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду з указаним позовом, який уточнила в ході розгляду справи, та остаточно просила стягнути з публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" (далі -ПАТ КБ "ПриватБанк") на її користь заборгованість із заробітної плати за вересень 2014 року - березень 2015 року в розмірі 11 689 грн 95 коп.; компенсацію за втрату частини заробітку в розмірі 4 839 грн 46 грн. та моральну шкоду в розмірі 20 000 грн.

На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_4 посилалася на те, що з 08 квітня 2013 року вона працює у ПАТ КБ "Приватбанк" на посаді провідного архіваріуса-контролера Южного Головного Регіонального Управління ПАТ КБ "Приватбанк", проте з вересня 2014 року відповідач почав безпідставно відраховувати з її заробітної плати грошові кошти, а саме: у вересні 2014 року відраховано - 2 255 грн 94 коп., у жовні 2014 року - 1 764 грн 16 коп., у листопаді 2014 року - 1 172 грн 23 коп., у грудні 2014 року - 1 875 грн 05 коп., що разом становить 7 067 грн 38 коп.

На її вимогу надати пояснення щодо підстав здійснення таких відрахувань відповідач зазначив, що відрахування здійснюються на підставі ст. 130 КЗпП України, зокрема у зв'язку з порушенням нею вимог п. 2.7 Наказу ПАТ КБ "Приватбанк" № СП-2011-726-6684279 від 19 липня 2011 року "Про впровадження в промислову експлуатацію актуалізованої процедури передачі документів до архіву банку", а за усними поясненнями директора ЮГРУ ПАТ "Комерційний Банк "Приватбанк" розмір завданої позивачем матеріальної шкоди банку становить 10 500 грн та 11,50 доларів США.

Посилаючись на те, що відповідач не звертався в порядку ст. 136 КЗпП України до суду з відповідним позовом до неї, ОСОБА_4 вважала дії ПАТ КБ "Приватбанк" щодо відрахувань з її заробітної плати незаконними, у зв'язку із чим вона своєчасно не отримала нараховану їй заробітну плату, що, на її думку, є підставою для отримання компенсації за втрату частини заробітку через порушення строків її виплати та відшкодування моральної шкоди, а тому ОСОБА_4 просила задовольнити позов у повному обсязі.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 17 лютого 2016 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ КБ "Приватбанк" на користь ОСОБА_4 заборгованість із заробітної плати за вересень 2014 року - березень 2015 року у розмірі 11 689 грн 95 коп., компенсацію за втрату частини заробітку в розмірі 4 839 грн 46 коп., та моральну шкоду - 500 грн.

Додатковим рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 03 березня 2016 року стягнуто з ПАТ КБ "Приватбанк" на користь держави судовий збір у загальному розмірі 1 461 грн 60 коп.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 05 вересня 2016 року апеляційну скаргу ПАТ КБ "Приватбанк" відхилено, рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 17 лютого 2016 року залишено без змін.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 05 вересня 2016 року апеляційну скаргу ПАТ КБ "Приватбанк" задоволено частково, додаткове рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 03 березня 2016 року змінено в частині розміру судового збору, стягнутого з ПАТ КБ "ПриватБанк" на користь держави, стягнувши з ПАТ КБ "ПриватБанк" на користь держави судовий збір в розмірі 499 грн 38 коп.

В іншій частині додаткове рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі ПАТ КБ "ПриватБанк", посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до п. 6 розд. ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Згідно із ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суди попередніх інстанцій, частково задовольняючи позов, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст.ст. 57, 212 ЦПК України), правильно встановили характер правовідносин сторін у справі та застосували норми матеріального права, які їх регулюють, врахували відсутність наказу (розпорядження) власника або уповноваженого ним органу про відрахування із заробітної плати ОСОБА_4 для покриття завданої шкоди банку, з яким мала б бути ознайомлена позивач, а також відсутність доказів ознайомлення останньої з Висновком службового розслідування № ZАКL-2014/1-6875813 від 08 вересня 2014 року за матеріалами службової перевірки по факту відсутності інкасаторської сумки з грошовими коштами в розмірі 42 000 грн та 49 доларів США, відповідно до якого була визначена завдана позивачкою матеріальна шкода у розмірі 10 500 грн та 11,50 доларів США, що перевищує її середній місячний заробіток, дійшовши обґрунтованого висновку, що здійснення відповідачем відрахувань із заробітної плати ОСОБА_4 були здійснені всупереч вимогам ст. 136 КЗпП України, а томунаявні правові підстави для стягнення з ПАТ КБ "Приватбанк" матеріальної та моральної шкоди у визначеному судом розмірі.

Також апеляційний суд вмотивовано змінив додаткове рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру судового збору, дійшовши обґрунтованого висновку про те, що з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір за вимоги майнового характеру в розмірі 487 грн 20 коп. та за вимогу немайнового характеру пропорційно до задоволеної частини в розмірі 12 грн 18 коп., а разом 499 грн 38 коп.

Докази та обставини, на які посилається заявник у касаційній скарзі, були предметом дослідження судами першої та апеляційної інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судами попередніх інстанцій були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги є аналогічними доводам, викладеним в апеляційній скарзі, та не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині рішень, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками судів попередніх інстанцій щодо їх оцінки.