розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, треті особи: ОСОБА_6, приватне акціонерне товариство "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп", про стягнення матеріальної та відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Подільського районного суду м. Києва від 30 червня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 18 жовтня 2016 року,

У серпні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з указаним позовом, який уточнив в ході розгляду справи, та остаточно просив стягнути з ОСОБА_5 різницю між вартістю відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля та розміром страхового відшкодування у сумі 70 430 грн 74 коп., моральну шкоду у розмірі 10 000 грн та витрати за проведення оцінки розміру збитків у сумі 700 грн.

На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_4 посилався на те, що 03 квітня 2015 року о 16-45 год. в м. Києві на перехресті вулиць Фрунзе та Петропавлівської з вини водія ОСОБА_5, який керував автомобілем "Мерседес", д.н.з. НОМЕР_1, сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП), в результаті якої автомобіль позивача "КІА", д.н.з. НОМЕР_2, зазнав механічних пошкоджень; постановою Подільського районного суду м. Києва від 21 квітня 2015 року ОСОБА_5 визнано винним та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП у вигляді штрафу.

Позивач зазначав, що згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/8188709 від 25 квітня 2014 року, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_8, який є власником автомобіля "Мерседес", д.н.з. НОМЕР_1, застрахована в приватному акціонерному товаристві "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" (далі - ПАТ "УСК "Княжа Вієнна Іншуранс Груп", і страхова сума (ліміт відповідальності) за шкоду, заподіяну майну, становить 50 000 грн, франшиза - 500 грн.

Посилаючись на те, що ПАТ "УСК "Княжа Вієнна ІншурансГруп" виплатила йому страхове відшкодування лише у розмірі 49 500 грн, проте згідно звіту № 2123 про оцінку транспортного засобу від 15 травня 2015 року вартість відновлювального ремонту вказаного транспортного засобу становить 116 237 грн 26 коп., а вартість матеріального збитку з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу -54 085 грн, у зв'язку із чим ОСОБА_4 просив задовольнити позовні вимоги.

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 30 червня 2016 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 різницю між вартістю відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля та розміром страхового відшкодування в розмірі 70 430 грн 74 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судового збору.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 18 жовтня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилено, рішення Подільського районного суду м. Києва від 30 червня 2016 року залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_5, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Відповідно до п. 6 розд. ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Згідно із ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суди попередніх інстанцій, частково задовольняючи позов, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст.ст. 57, 212 ЦПК України), правильно встановили характер правовідносин сторін у справі та застосували норми матеріального права, які їх регулюють, керувалися вимогами п. п. 9.1, 9.2 ст. 9, ст. ст. 22, 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та врахувавши роз'яснення, викладені у п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" (v0006700-92) , виходили з того, що відповідно до висновку експерта Київського міського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру № 19/111/12-1-43 від 18 березня 2016 року вартість відновлювального ремонту автомобіля позивача становить 119 930 грн 74 коп. (а. с. 120-132, т. 1), проте страховою компанією виплачено страхове відшкодування з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу лише у розмірі 49 500 грн, у зв'язку із чим дійшли обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення з особи, винної у скоєнні ДТП, різниці між страховим відшкодуванням та вартістю відновлювального ремонту у сумі 70 430 грн 74 коп.

Докази та обставини, на які посилається заявник у касаційній скарзі, були предметом дослідження судами першої та апеляційної інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судами попередніх інстанцій були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги є аналогічними доводам, викладеним в апеляційній скарзі, та не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині рішень, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками судів попередніх інстанцій щодо їх оцінки.