розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства "Неос Банк" до товариства з обмеженою відповідальністю "Торгсервіс", ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, за касаційною скаргою правонаступника публічного акціонерного товариства "Неос Банк" - публічного акціонерного товариства "Альтбанк" - на рішення апеляційного суду Харківської області від 19 травня 2016 року,

У вересні 2015 року публічне акціонерне товариство "Неос Банк" (далі - ПАТ "Неос Банк") звернулося до суду із зазначеним вище позовом, у якому просило стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором.

На обґрунтування вимог позивач посилався на те, що 28 листопада 2013 року між публічним акціонерним товариством "Банк Кіпру" (далі - ПАТ "Банк Кіпру"), правонаступником якого є ПАТ "Неос Банк", та товариством з обмеженою відповідальністю "Торгсервіс" (далі - ТОВ "Торгсервіс") був укладений договір про надання овердрафту, відповідно до умов якого ТОВ "Торгсервіс" отримало грошові кошти у тимчасове користування шляхом перерахування з поточного рахунку № НОМЕР_1 у ПАТ "Банк Кіпру" грошових коштів у обсягах, що перевищують реальні залишки коштів на поточному рахунку з виникненням при цьому дебетового сальдо за поточним рахунком у межах поточного ліміту овердрафту, розмір якого не може перевищувати 600 тис. грн. За користування овердрафтом позичальник сплачує 20,5 % процентів річних. Кінцевим терміном повернення заборгованості за цим договором, у тому числі й заборгованості за овердрафтом, є 27 листопада 2014 року.

Відповідно до умов додаткової угоди № 1 до договору про надання овердрафту, укладеної 31березня 2014 року між ПАТ "Банк Кіпру" та ТОВ "Торгсервіс", за користування овердрафтом позичальник сплачує 24 % річних.

28 листопада 2013 року між ПАТ "Банк Кіпру", ТОВ "Торгсервіс" та ОСОБА_3 був укладений договір поруки, відповідно до умов якого поручитель зобов'язався перед кредитором у повному обсязі солідарно відповідати за порушення ТОВ "Торгсервіс" зобов'язань, що випливають з кредитного договору від 28 листопада 2013 pоку.

28 листопада 2013 року між ПАТ "Банк Кіпру", ТОВ "Торгсервіс" та ОСОБА_4 укладено договір поруки, відповідно до умов якого поручитель зобов'язався перед кредитором у повному обсязі солідарно відповідати за порушення ТОВ "Торгсервіс" зобов'язань за кредитним договором.

У зв'язку з неналежним виконанням позичальником своїх зобов'язань, станом на 25 серпня 2015 року утворилася загальна заборгованість у розмірі 625 794 грн 74 коп., яка складається з 501 564 грн 81 коп. - простроченої заборгованості, 1 566грн 53 коп. -залишку строкових процентів, 149 663 грн 40 коп. -залишку прострочених процентів.

Посилаючись на наведені вище обставини, позивач просив позов задовольнити.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 18 квітня 2016 року позов ПАТ "Неос-Банк" задоволено.

Стягнуто солідарно з ТОВ "Торгсервіс", ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ПАТ "Неос-Банк" заборгованість за договором про надання овердрафту від 28 листопада 2013 року у сумі 625 794 грн 74 коп.

Стягнуто солідарно з ТОВ "Торгсервіс", ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ПАТ "Неос-Банк" судові витрати у розмірі 3 263 грн 97 коп.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 19 травня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволені позову ПАТ "Неос-Банк" про стягнення з поручителів ОСОБА_3, ОСОБА_4 заборгованості за договором про надання овердрафту від 28 листопада 2013 року у сумі 625 794 грн 74 коп. відмовлено.

Провадження у справі за позовними вимогами про стягнення заборгованості з ТОВ "Торгсервіс" закрито.

Додатковим рішенням апеляційного суду Харківської області від 18 серпня 2016 року вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі правонаступник ПАТ "Неос Банк" - ПАТ "Альтбанк", посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення в частині відмови у задоволенні позову до поручителів, справу у цій частині направити на новий апеляційний розгляд.

Отже, судове рішення оскаржується лише в частині позовних вимог до поручителів, в частині вимог до боржника не оскаржується, тому в силу ст. 335 ЦПК України в касаційному порядку не переглядається.

Відповідно до п. 6 розд. XII"Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Судове рішення апеляційного суду не повністю відповідає зазначеним вимогам закону.

Судом установлено, що 28 листопада 2013 року між ПАТ "Банк Кіпру", правонаступником якого є ПАТ "Неос Банк", та ТОВ "Торгсервіс" був укладений договір про надання овердрафту, відповідно до якого ТОВ "Торгсервіс" отримало грошові кошти у розмірі 600 тис. грн. зі сплатою 20,5 % річних та кінцевим терміном повернення до 27 листопада 2014 року.

Додатковою угодою № 1 до договору про надання овердрафту, укладеною 31 березня 2014 року між ПАТ "Банк Кіпру" та ТОВ "Торгсервіс", встановлено, що за користування овердрафтом позичальник сплачує 24 % річних.

Виконання договору про надання овердрафту забезпечено договорами поруки, укладеними 28 листопада 2013 року між ПАТ "Банк Кіпру", ТОВ "Торгсервіс" і ОСОБА_3 та між ПАТ "Банк Кіпру", ТОВ "Торгсервіс" та ОСОБА_4

У зв'язку з неналежним виконанням позичальником своїх зобов'язань, станом на 25 серпня 2015 року утворилася заборгованість у розмірі 625 794 грн74 коп., яка складається з 501 564 грн 81 коп. - простроченої заборгованості, 1 566грн 53 коп. -залишку строкових процентів, 149 663 грн 40 коп. - залишку прострочених процентів.

Задовольняючи позовні вимоги ПАТ "Неос Банк", суд першої інстанції виходив з того, що оскільки боржник має заборгованість за кредитним договором, виконання якого забезпечено договорами поруки, то заборгованість за кредитним договором підлягає солідарному стягненню з боржника та поручителів.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині вирішення вимог про стягнення заборгованості з поручителів, дійшов висновку про те, що порука припинилася в силу ч. 4 ст. 559 ЦК України.

Проте з висновком апеляційного суду погодитися не можна.

Так, зобов'язання виникають із підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема договорів.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (частина перша статті 553 ЦК України).

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша, друга статті 554 ЦК України).

За змістом частини 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Вирішуючи спір, апеляційний суд підставою для відмови у стягненні заборгованості з поручителів вказав те, що договори поруки припинили свою дію. При цьому, суд зазначив, що з позовом до суду позивач звернувся 15 вересня 2015 року, а шестимісячний строк для пред'явлення вимоги сплинув 27 травня 2015 року.

Згідно з ч. 1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Частиною 1 ст. 252 ЦК України передбачено, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

З матеріалів справи вбачається, що пунктом 7.2.3 договорів поруки передбачено, що строк їх дії встановлюється до настання однієї з наступних обставин, зокрема, якщо кредитор впродовж трьох років із дня настання терміну виконання зобов'язань за кредитним договором не пред'явить вимоги до поручителя. Термін виконання зобов'язання також чітко визначений 27 листопада 2014 року (з урахуванням додаткової угоди до договору про надання овердрафту).

Таким чином, з урахуванням наведеного, порука припиняється 27 листопада 2017 року.

Отже, висновок апеляційного суду щодо спливу шестимісячного строку не ґрунтується ні на умовах договорів, ні на нормах чинного законодавства.

Відповідно до ч 4 ст. 559 ЦК України строк дії поруки може бути передбачений в договорі, або визначений в законі.

Договірний строк застосовується до всіх без винятку зобов'язань. Визначення строку дії поруки, як припиняючого, тягне певні юридичні наслідки, зокрема, його закінчення є підставою для припинення поруки.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Сторонами в договорах поруки було погоджено термін виконання основного зобов'язання та строк дії договорів поруки - три роки після настання терміну виконання зобов'язань за кредитним договором, а, відтак, зобов'язання поручителів за договорами поруки не припинилися та діють до 27 листопада 2017 року.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 02 вересня 2015 року у справі № 6-438цс15 та від 03 лютого 2016 року у справі № 6-18цс16, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

Апеляційний суд на порушення вимог ст. ст. 214, 215 ЦПК України на зазначені вище положення закону та обставини справи уваги не звернув, правову позицію Верховного Суду України, викладену у згаданих вище постановах, не врахував, не взяв до уваги, що договорами поруки чітко встановлено строк дії поруки, погоджений сторонами - три роки з дня настання терміну виконання зобов'язань за кредитним договором.

Наведене свідчить, що апеляційний суд на порушення вимог ст. ст. 212- 214, 315 ЦПК України не сприяв всебічному та повному з'ясуванню обставин справи.

Враховуючи допущені судом апеляційної інстанції порушення норм матеріального та процесуального права, ухвалене ним судове рішення в частині позовних вимог до поручителів не може вважатися законним і обґрунтованим, у зв'язку із чим відповідно до ст. 338 ЦПК України таке рішення підлягає скасуванню з направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу правонаступника публічного акціонерного товариства "Неос Банк" - публічного акціонерного товариства "Альтбанк" - задовольнити.

Рішення апеляційного суду Харківської області від 19 травня 2016 року в частині позовних вимог публічного акціонерного товариства "Неос Банк" до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості скасувати, справу в цій частині направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.