розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Управління архітектури та містобудування виконавчого комітету Черкаської міської ради, третя особа - ОСОБА_5, про визнання права власності на самовільне будівництво, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення апеляційного суду Черкаської області від 13 квітня 2016 року,

У червні 2008 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Управління архітектури та містобудування виконавчого комітету Черкаської міської ради, третя особа - ОСОБА_5, про визнання права власності на самовільне будівництво.

На обґрунтування своїх вимог посилався на те, що 08 грудня 2006 року він на підставі договору купівлі-продажу придбав 3/5 частки житлового будинку з надвірними спорудами по АДРЕСА_1, що розташований на земельній ділянці площею 389 кв. м. Співвласником інших 2/5 часток вказаного домоволодіння є ОСОБА_5 Зазначав, що для подальшої газифікації будинку в 2007 році до літньої кухні з дотриманням санітарних, пожежних та інших вимог він самочинно добудував прибудову, у зв'язку з чим у нього виникла необхідність визнання права на самочинно побудовану будівлю, яка згідно з технічним паспортом є житловим будинком з мансардою, для подальшої її газифікації.

Враховуючи викладене, позивач просив визнати за ним право власності на самочинно побудований житловий будинок з мансардою літ. Б-1, що розташований по АДРЕСА_1.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 19 червня 2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 15 вересня 2015 року, позов задоволено.

Визнано за ОСОБА_4 право власності на самочинно побудований житловий будинок з масандрою, літ. Б-1, що розташований по АДРЕСА_1.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 січня 2016 року ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 15 вересня 2015 року скасовано й справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Рішенням апеляційного суду Черкаської області від 13 квітня 2016 року рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 19 червня 2008 року скасовано й ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4

У касаційній скарзі ОСОБА_7 просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої доводи порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до п. 6 розд. ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VІІ "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позову суд апеляційної інстанції, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку в силу вимог ст. ст. 10, 60, 212 ЦПК України, враховуючи те,що позивачем не надано доказів про те, що він звертався до органу місцевого самоврядування з питанням про прийняття в експлуатацію самочинного будівництва та про відмову цих органів у вирішенні даного питання, дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачем порушено вимоги ст. ст. 24, 29 Закону України "Про планування і забудову територій", а право особи, яка не звернулась до органів місцевого самоврядування із заявою про погодження самочинного будівництва, не вважається порушеним чи оспорюваним, оскільки особа, яка незаконно здійснила будівництво, сама допустила порушення.

Також, судом апеляційної інстанції зроблено правильний висновок, що управління архітектури та містобудування виконкому Черкаської міської ради є неналежним відповідачем у справі, оскільки позови про визнання права власності повинні пред'являтись до органу місцевого самоврядування.

Докази та обставини, на які посилається заявник в касаційній скарзі, були предметом дослідження судом апеляційної інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом апеляційної інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення та зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновком суду апеляційної інстанції щодо їх оцінки.