Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Луспеника Д.Д.,

суддів: Гулька Б.І., Журавель В.І.,

Закропивного О.В., Штелик С.П.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Знам'янської районної державної адміністрації Кіровоградської області, третя особа - товариство з додатковою відповідальністю "Колос", управління Держгеокадастру у Знам'янському районі Кіровоградської області, Дмитрівська сільська рада Знам'янського району Кіровоградської області, реєстраційна служба Знам'янського міськрайонного управління юстиції Кіровоградської області, про визнання недійсним та скасування рішення про залишення земель в спільній власності та виділення у власність земельної ділянки, зобов'язання виготовити технічну документацію, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 12 квітня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 14 червня 2016 року,

У серпні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, у якому з урахуванням уточнень просив усунути йому перешкоди в оформленні права власності на земельну ділянку, визнавши недійсним та скасувавши рішення відповідача про залишення земельної ділянки у спільній власності членів колгоспу, визнати за ним право власності на 1,12 умовних кадастрових гектарів пасовищ, розташованих на території Дмитрівської сільської ради Знам'янського району Кіровоградської області, зобов'язати Знам'янську районну державну адміністрацію видати письмове розпорядження про передачу йому у приватну власність земельну ділянку частку (пай), а саме: 1,12 умовних кадастрових гектарів пасовищ, розташованих на території Дмитрівської сільської ради Знам'янського району Кіровоградської області,зобов'язати управління Держгеокадастру у Знам'янському районі Кіровоградської області провести державну реєстрацію вищевказаної земельної ділянки площею 1,12 га в Національній кадастровій системі,зобов'язати Реєстраційну службу Знам'янського міськрайонного управління юстиції провести державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, а саме: земельної ділянки розміром 1,12 умовних кадастрових гектарів та видати йому державний акт на право власності; усунути перешкоди в оформленні права власності на земельну ділянку (пай) площею 1,12 га із земель акціонерного товариства "Колос", для чого визнати недійсним рішення відповідача про залишення земельної ділянки площею 1248,8 га у спільній власності членів колгоспу "Путь Ильича", зобов'язати відповідача не пізніше одного місяця після набрання рішення суду по цій справі законної сили замовити та забезпечити вироблення проекту землеустрою по вищевказаній ділянці із розподілом.

Свої вимоги мотивував тим, що згідно з сертифікатом на право на земельну частку (пай) від 10 жовтня 1996 року серії НОМЕР_2, виданим Знам'янською районною державною адміністрацією, йому на підставі рішення від 07 червня 1996 року належить земельна частка (пай) у землях, яка перебувала власності акціонерного товариства "Колос" Дмитрівської сільської ради в розмірі 3,85 га.

Зазначав, що жодних викликів на збори щодо проведення розпаювання та видачі державних актів не отримував, а державний акт серії від 15 серпня 2002 року НОМЕР_1 отримав у Дмитрівській сільській раді за усним повідомленням. Із текстом цього державного акту ознайомився лише в липні 2015 року і встановив, що розмір його земельної ділянки встановлений 2,73 га, тобто менше на 1,12 га ніж у сертифікаті на право власності на земельну частку.

Він звернувся до відповідача за поясненнями, на що останній йому відповів, що на загальних зборах членів колгоспу "Путь Ильича", земля якого були предметом розпаювання, було прийняте рішення про залишення земель пасовищ в розмірі 1248,8 га у спільній власності членів цього колгоспу.

Вважає, що таке рішення винесено з порушенням вимог ст. 4 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) ділянок власникам земельних ділянок (паїв)", оскільки підставою для винесення цього рішення є виключно спільна заява чи клопотання, підписані кожним із заявників. Про наявність такої заяви йому нічого невідомо, ніякої заяви він не підписував.

Посилаючись на наведені вище обставини, просив позов задовольнити.

Рішенням Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 12 квітня 2016 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 14 червня 2016 року, у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками визначено Законом України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" (899-15) (далі - Закон).

Відповідно до ст. 1 Закону право на земельну частку (пай) мають, зокрема, колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати па право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку, громадяни та юридичні особи, які відповідно до законодавства України набули право на земельну частку (пай).

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації відповідну заяву.

Статтею 2 Закону передбачено, що основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною державною адміністрацією, а документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: свідоцтво про право на спадщину; посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай); рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону сільські, селищні, міські ради та районні державні адміністрації в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), зокрема, розглядають заяви власників земельних часток (паїв) щодо виділення їм в натурі (на місцевості) земельних ділянок і видачі документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку та приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості).

Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону сільські, селищні, міські ради приймають рішення щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) у межах населених пунктів, а районні державні адміністрації - за межами населених пунктів.

Судами встановлено, що згідно з сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_2, виданим на підставі рішення Знам'янської райдержадміністрації від 07 червня 1996 року № 229-р, ОСОБА_3, як члену акціонерного товариства "Колос", належить право на земель частку (пай) на землі акціонерного товариства "Колос" Дмитрівської сільської ради Знам'янського району Кіровоградської області розміром 3,85 га в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (а. с. 8).

На підставі розпорядження Знам'янської районної державної адміністрації від 27 червня 2002 року № 239-р ОСОБА_3 отримав державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1, відповідно до якого є власником земельної ділянки площею 2,73 гектарів ріллі. Питання виділення земельної ділянки під пасовища позивачем не заявлялося та не вирішувалося.

Відповідно до протоколу наради у голови районної державної адміністрації з розгляду земельних питань від 25 грудня 2014 року на момент розпаювання колгоспу "Путь Ильича" обраховувалося 1248,8 га пасовищ. Державні акти були виготовлені лише на ріллю. На загальних зборах колгоспу "Путь Ильича" було прийнято рішення залишити пасовища у спільній власності. З 2013 року пасовища знаходяться у загальному користуванні мешканці села.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_3, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив із недоведеності позивачем порушень його прав з боку відповідача. Суди послалися на те, що питання виділення йому земельної ділянки під пасовища не вирішувалось, оскільки він з такою заявою не звертався до компетентних органів. Загальні збори також не вирішували питання розпаювання пасовищ.

Зазначений висновок суду відповідає обставинам справи.

Так, звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_3 просив захистити його право власності на частину земельного паю у розмірі 1248,8 га, зокрема, зобов'язати Знам'янську районну державну адміністрацію видати письмове розпорядження про передачу йому у приватну власність земельну ділянку частку (пай).

Пунктом 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 квітня 2004 року № 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" (va007700-04) роз'яснено, що суд не може вирішувати питання, віднесені до компетенції органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, зокрема про передачу земельних ділянок у постійне користування, оренду, укладення чи поновлення договору оренди земельної ділянки, зміну цільового призначення землі тощо.

При цьому у разі, якщо буде встановлено, що орган влади діяв неправомірно та без правових підстав відмовляється передати у власність земельну ділянку, якщо для цього є правові підстави, суд може лише зобов'язати його розглянути це питання у встановленому Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) і ст. ст. 118, 122 ЗК України порядку.

Оскільки надання у власність земельної ділянки у межах населеного пункту віднесено до виключної компетенції сільської ради (п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"), суди дійшли обґрунтованого висновку про відмову у позові.

Доводи скарги висновків судів не спростовують.

Ураховуючи викладене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити оскаржуване рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України

Касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 12 квітня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 14 червня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.