розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" до ОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_4, про звернення стягнення на предмет іпотеки,

за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 06 листопада 2015 року та рішення апеляційного суду Чернівецької області від 23 березня 2016 року,

У березні 2015 року Публічне акціонерне товариство "Енергобанк" (далі - ПАТ "Енергобанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки, посилаючись на те, що між акціонерним банком "Енергобанк" (далі - АБ "Енергобанк"), правонаступником якого є ПАТ "Енергобанк", та ОСОБА_4 07 жовтня 2005 року укладено договір кредиту № 06-05/КФ, який забезпечений договором іпотеки, укладеним між АБ "Енергобанк", правонаступником якого є ПАТ "Енергобанк", та ОСОБА_3, посвідченим 07 жовтня 2005 року приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області Іпатовою М.М.

Посилаючись на невиконання ОСОБА_4 зобов'язань, ПАТ "Енергобанк" просило в рахунок погашення боргу за кредитним договором в сумі 92 248,38 доларів США, що еквівалентно 2 149 090 грн 88 коп., звернути стягнення шляхом визнання права власності ПАТ "Енергобанк" на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 - вартістю 826 090 грн, відстрочити виконання рішення суду в частині звернення стягнення на строк дії Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" (1304-18) .

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 02 вересня 2015 року притягнуто до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_4

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 06 листопада 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Чернівецької області від 23 березня 2016 року зазначене судове рішення скасовано. Ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено.

У поданій касаційній скарзі ПАТ "Енергобанк" просить ухвалені у справі рішення скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку із цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову про звернення стягнення, суд першої інстанції керувався положеннями ч. 1 ст. 37 Закону України "Про іпотеку" та дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

На обґрунтування таких висновків суд посилався на правила, передбачені ст. 36 Закону України "Про іпотеку", якими встановлено досудовий спосіб задоволення вимог іпотекодержателя - передача права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в позові, зазначав наступне.

07 жовтня 2005 року між АБ "Енергобанк", правонаступником якого є ПАТ "Енергобанк", та ОСОБА_4 укладено договір кредиту № 06-05/КФ, за яким банк зобов'язався надати ОСОБА_4 кредит в сумі 65 тис. доларів США терміном до 06 жовтня 2010 року на споживчі цілі (а. с. 5).

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 14 грудня 2011 року стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на користь ПАТ "Енергобанк" грошові кошти в сумі 51 685,87 доларів США, що еквівалентно 412 370 грн 89 коп.

У зв'язку із невиконанням ОСОБА_4 зобов'язань заборгованість за кредитом становить 32 503,62 доларів США, за відсотками - 59 744,76 доларів США (а. с. 11).

Також між АБ "Енергобанк", правонаступником якого є ПАТ "Енергобанк", та ОСОБА_3 07 жовтня 2005 року укладено договір іпотеки (а. с. 8-10), відповідно до п. 1.3 якого предметом іпотеки є квартира АДРЕСА_1.

За змістом ч. 1 ст. 575 ЦК України та ст. 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека як різновид застави, предметом якої є нерухоме майно, - це вид забезпечення виконання зобов'язання, згідно з яким іпотекодержатель має право у разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, передбаченому цим Законом.

Відповідно до ст. 589 ЦК України, ч. 1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Загальне правило про звернення стягнення на предмет застави (іпотеки) закріплене у ст. 590 ЦК України й передбачає можливість такого звернення на підставі рішення суду в примусовому порядку, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 36 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.

Виходячи з положень ч. 2 ст. 16 ЦК України, ч. 3 ст. 33, ст. 36, ч. 1 ст. 37 Закону України "Про іпотеку", не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань за рішенням суду, оскільки цими нормами передбачено задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яке ототожнюється зі способом звернення стягнення, якщо такий спосіб передбачено іпотечним договором (постанова Верховного Суду України від 11 грудня 2013 року у справі № 6-124цс13).

Відповідно до п. 4.2 договору іпотеки, укладеного між АБ "Енергобанк" та ОСОБА_3, іпотекодержатель набуває право звернути стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання строку виконання основного зобов'язання: у разі порушення позичальником обов'язків, встановлених кредитним та цим договором; у разі звільнення позичальника з роботи та неотримання інших офіційно підтверджених доходів протягом місяця.

Пунктом 4.5 договору сторони погодили застереження про задоволення вимог іпотекодержателя.

За змістом п. 4.5.1 договору у випадку невиконання іпотекодавцем письмової вимоги іпотекодержателя про усунення порушених зобов'язань за цим договором у встановлений іпотеко держателем строк, такі вимоги іпотекодержателя задовольняються за рахунок предмета іпотеки.

Це застереження згідно із Законом України "Про іпотеку" (898-15) вважається договором про задоволення вимог іпотекодержателя, який є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки на підставі цього договору іпотеки, який в цьому випадку є правовстановлюючим документом та передбачає:

- передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому ст. 37 Закону України "Про іпотеку". Такий договір про задоволення вимог іпотекодержателя є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки;

- право іпотеко держателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 Закону України "Про іпотеку". В цьому випадку правовою підставою для реєстрації права власності покупця на предмет іпотеки є укладений між іпотеко держателем та покупцем договір купівлі-продажу предмета іпотеки.

Із матеріалів справи вбачається, що 01 лютого 2011 року ПАТ "Енергобанк" направлено ОСОБА_7 вимогу про повернення заборгованості за кредитним договором № 06-05/КФ (а. с. 70).

Апеляційний суд вважав, що всупереч наведеним нормам суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність у ПАТ "Енергобанк" права на звернення до суду з позовом про стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності.

Разом із тим апеляційний суд відмовив у позові з тих підстав, що до матеріалів справи приєднано заяву ОСОБА_4, посвідчену 07 жовтня 2005 року приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області Іпатовою М.М., відповідно до якої ОСОБА_4 надає згоду дружині ОСОБА_3 на передачу в іпотеку АБ "Енергобанк" придбаної за час шлюбу квартири АДРЕСА_1, тобто ОСОБА_4 є співвласником майна, переданого в іпотеку.

Розглядаючи спір по суті, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що слід було вирішити питання про залучення до участі у справі ОСОБА_4 співвідповідачем, оскільки в разі задоволення позову буде припинено право власності на майно, право на частку якого в силу презумпції спільності майна подружжя має ОСОБА_4, однак апеляційний суд на стадії апеляційного розгляду позбавлений такого права.

Проте з висновком суду погодитися не можна з таких підстав.

Згідно із наявними в матеріалах справи доказами (копії договору купівлі-продажу, витягу із Реєстру прав власності на нерухоме майно, договору іпотеки) право власності на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 - зареєстровано за ОСОБА_3, яка в силу зареєстрованих прав на нерухоме майно є власником цього майна та відповідно могла набути статус іпотекодавця на підставі договору іпотеки.

Відповідно до ст. 578 ЦК України майно, що у спільній власності, може бути передано у заставу лише за згодою усіх співвласників.

Частиною 2 ст. 6 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що майно, що є у спільній власності, може бути передане в іпотеку лише за нотаріально засвідченою згодою усіх співвласників. Співвласник нерухомого майна має право передати в іпотеку свою частку в спільному майні без згоди інших співвласників за умови виділення її в натурі та реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості.

Частиною 1 ст. 65 СК України передбачено, що дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

Зважаючи на те, що договір іпотеки підлягає нотаріальному посвідченню, а іпотека як обтяження нерухомого майна - державній реєстрації, згода другого подружжя відповідно до ч. 3 ст. 65 СК України повинна бути нотаріально посвідчена. Другий із подружжя у разі укладення договору іпотеки без його згоди має право оскаржити дійсність цього договору в судовому порядку (ч. 2 ст. 65 ЦК України).

У матеріалах справи наявна заява третьої особи - ОСОБА_4, посвідчена приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області Іпатовою М.М. від 07 жовтня 2005 року, відповідно до якої ОСОБА_4 надав згоду дружині ОСОБА_3 (іпотекодавець) на передачу в іпотеку АБ "Енергобанк" придбаної за час шлюбу квартири АДРЕСА_1 (а. с. 179), тобто ОСОБА_4, виходячи з приписів Закону України "Про іпотеку" (898-15) , взяв на себе ризик можливого звернення стягнення на предмет іпотеки.

Виходячи із того, що право власності на квартиру - предмет іпотеки зареєстровано за ОСОБА_3 (а. с. 59), ПАТ "Енергобанк" заявлено позов саме до ОСОБА_3, при цьому ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 02 вересня 2015 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, притягнуто ОСОБА_4

Ураховуючи наведене, суди попередніх інстанцій не притягнули до участі у справі другого співвласника, не перевірилои доводи сторін та не надали оцінку п. 4.5.1 договору іпотеки, укладеного між АБ "Енергобанк" та ОСОБА_3

В ході розгляду даної справи судами не дотримано вимог ч. 4 ст. 10 ЦПК України щодо обов'язку сприяти всебічному і повному з'ясуванню обставин справи.

Зазначене вище свідчить про неповне встановлення судами, як першої, так і апеляційної інстанцій, фактичних обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, що в свою чергу призвело до поверхневого вирішення спору.

За таких обставин рішення судів не відповідають вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для скасування ухвалених судових рішень із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 344 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованогосуду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" задовольнити.

Рішення апеляційного суду Чернівецької області від 23 березня 2016 року та рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 06 листопада 2015 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.