розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Вороновицької сільської ради Кельменецького району Чернівецької області про визнання права власності на спадкове майно за касаційною скаргою ОСОБА_3, поданою представником ОСОБА_4, на рішення апеляційного суду Чернівецької області від 13 січня 2016 року,

У жовтні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла ОСОБА_5, спадкоємцем після смерті якої за заповітом був ОСОБА_6, який прийняв спадщину. До складу спадкового майна після її смерті входив житловий будинок з господарськими будівлями по АДРЕСА_1. ІНФОРМАЦІЯ_2 року помер ОСОБА_6 Спадкоємцем після його смерті за законом першої черги є він -його син, який у визначений законом строк прийняв спадщину.

Посилаючись на те, що нотаріус відмовив йому у видачі свідоцтва про право на спадщину через відсутність правовстановлюючих документів на зазначений вище житловий будинок, позивач просив визнати за ним право власності на цей будинок в порядку спадкування за законом після смерті батька - ОСОБА_6

Рішенням Кельменецького районного суду Чернівецької області від 23 жовтня 2015 року позов ОСОБА_3 задоволено. Визнано за ОСОБА_3, право власності в порядку спадкування за законом, на майно, розташоване по АДРЕСА_1 та складається з: житлового будинку позначеного літерою "А-І" з добудовою, позначеною літерою "А'", підвалом, позначеним літерами "Пд", та сходами, позначеними літерами "а'", "а''", загальною площею 75,20 кв.м, житловою площею 53,60 кв.м; літньої кухні - сараю, позначеного літерою "Б"; гаража, позначеного літерою "В"; сараю позначеного літерою "Г"; вбиральні, позначеної літерою "Д"; огорожі, позначеної № 1-4; колонки, позначеної № 5, загальною вартістю 44 934 грн.

Рішенням апеляційного суду Чернівецької області від 13 січня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення апеляційного суду, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й залишити рішення суду першої інстанції в силі.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_6 успадкував спірний житловий будинок після смерті ОСОБА_5, тому позивач, у свою чергу, успадкував цей будинок після його, ОСОБА_6, смерті.

Скасовуючи рішення районного суду та відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд виходив із того, що ОСОБА_3 не єдиний спадкоємець за законом першої черги після смерті ОСОБА_6, тому Вороновицька сільська рада Кельменецького району Чернівецької області як орган місцевого самоврядування не є належним відповідачем у цій справі.

Проте з таким висновком апеляційного суду погодитись не можна.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Таким вимогам закону рішення апеляційного суду не відповідає.

Апеляційним судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла ОСОБА_5, спадкоємцем після смерті якої за заповітом був ОСОБА_6 До складу спадкового майна після її смерті входив житловий будинок з господарськими будівлями по АДРЕСА_1.

ІНФОРМАЦІЯ_2 року помер ОСОБА_6 Спадкоємцем після його смерті за законом першої черги є його син - ОСОБА_3, який у визначений законом строк прийняв спадщину.

Пред'являючи позов, ОСОБА_3 посилався на відсутність у нього правовстановлюючих документів на спірний житловий будинок, що унеможливлює оформлення його права на спадщину.

Відповідно до ч. ч. 1, 5 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

За відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Суд апеляційної інстанції, пославшись на те, що дочка ОСОБА_6 - ОСОБА_7 також є спадкоємцем, але не була залучена до участі справі, у порушення ст. ст. 212- 214, 303, 316 ЦПК України не перевірив, чи прийняла ОСОБА_7 спадщину після смерті батька - ОСОБА_6, чи претендує вона на спірне майно та чи існує між нею та позивачем спір про спадкове майно. ОСОБА_7 судові рішення не оскаржила. Відтак, висновок апеляційного суду про те, що Вороновицька сільська рада Кельменецького району Чернівецької області не є належним відповідачем у цій справі є передчасним.

Отже, при відсутності спадкоємців, належним відповідачем, з урахуванням положень ст. 1277 ЦК України, є орган місцевого самоврядування.

Апеляційний суд у порушення ст. ст. 212- 214, 303, 316 ЦПК України не встановив фактичних обставин, від яких залежить правильне вирішення справи, та норми права, які регулюють ці правовідносини, не перевірив доводів та наданих сторонами доказів, належним чином не перевірив правильності й справедливості рішення суду першої інстанції та фактично ухилився від вирішення справи по суті.

Ураховуючи те, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судом апеляційної інстанції не встановлені, рішення апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для його скасування з передачею справи на новий апеляційний розгляд.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3, подану представником ОСОБА_4, задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Чернівецької області від 13 січня 2016 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.