розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за заявою ОСОБА_4 про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 17 червня 2013 року в справі за позовом заступника прокурора м. Києва до Київської міської ради, ОСОБА_6, ОСОБА_4, третя особа - департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про визнання рішення незаконним, визнання недійсними державних актів на право власності на земельну ділянку, договору купівлі-продажу, відновлення становища, яке існувало до порушення, за касаційною скаргою представника ОСОБА_7, яка діє в інтересах ОСОБА_4, на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 8 червня 2016 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 13 липня 2016 року,

У лютому 2013 року заступник прокурора м. Києва звернувся до суду з указаним вище позовом, у якому просив визнати незаконним та скасувати рішення Київської міської ради (далі - Київська МР) від 29 жовтня 2009 року № 661/2730 (ra_661023-09) "Про передачу громадянину ОСОБА_6 у приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1", визнати недійсним, виданий ОСОБА_6, державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, площею 0,1 га, укладений 30 грудня 2009 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_4, визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2 виданий ОСОБА_4, відновити становище, яке існувало до порушення, шляхом визнання права власності на спірну земельну ділянку за територіальною громадою м. Києва в особі Київської МР.

Заочним рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 17 червня 2013 року позов заступника прокурора м. Києва задоволено.

Визнано незаконним та скасовано рішення Київської МР від 29 жовтня 2009 року № 661/2730 (ra_661023-09) "Про передачу громадянину ОСОБА_6 у приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1".

Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 виданий ОСОБА_6, зареєстрований 22 грудня 2009 року Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської МР (Київської міської державної адміністрації) за № 07-7-05120.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,1 га (кадастровий номер НОМЕР_3), укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_4, вартістю 329 007 грн 70 коп.

Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2 виданий ОСОБА_4, зареєстрований 22 червня 2010 року Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу КиївськоїМР (Київської міської державної адміністрації) за № 07-7-05588.

Відновлено становище, яке існувало до порушення, шляхом визнання права власності на спірну земельну ділянку за територіальною громадою м. Києва в особі Київської МР.).

У травні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з заявою про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами заочного рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 17 червня 2013 року, посилаючись на те, що йому стало відомо, що відповідно до п. 30 рішення Київської МР від 17 вересня 2009 року № 58/2127 (raa058023-09) "Про затвердження містобудівних обґрунтувань" затверджено містобудівне обґрунтування щодо внесення змін до містобудівної документації та визначення параметрів будівництва об'єктів рекреаційного призначення (з комплексом інженерно-транспортним облаштуванням та благоустроєм території) та для житлової забудови на Столичному шосе, 24 км, Голосіївський район м. Києва.

Крім того, 5 травня 2016 року він дізнався про те, що рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 9 квітня 2015 року у справі № 756/14464/14-ц, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 6 жовтня 2015 року, встановлено, що на підставі розробленого та погодженого містобудівного обґрунтування 17 вересня 2009 року Київська МР прийняла рішення № 58/2127 (raa058023-09) "Про затвердження містобудівних обґрунтувань", яким у пункті 1 вирішила: затвердити містобудівні обґрунтування згідно з додатком. Пунктом 2 даного рішення було вирішено внести зміни до Генерального плану м. Києва.

Заявник вважав, що висновок суду про те, що спірна земельна ділянка на момент ухвалення оскаржуваного рішення була віднесена до зони земель рекреаційного призначення, не відповідає дійсності.

Враховуючи викладені обставини, просив переглянути заочне рішення суду першої інстанції у зв'язку з зазначеними нововиявленими обставинами.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 8 червня 2016 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 13 липня 2016 року, у задоволенні заяви ОСОБА_4 відмовлено.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвали судів попередніх інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом. У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Касаційна скарга підлягає відхиленню.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні заяви про перегляд рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, вірно застосувавши положення ст. ст. 361- 365 ЦПК України, врахувавши роз'яснення п. п. 3-5, 7 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 4 "Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами" (v0004740-12) , з дотриманням норм процесуального права, обґрунтовано виходив із того, що вказані заявником обставини не є нововиявленими, а тому, відсутні підстави для перегляду заочного рішення від 17 червня 2013 року.

Колегія погоджується з такими висновками.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 361 ЦПК України підставою для перегляду рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Доводи ОСОБА_4 про те, що наявність рішення Київської МР від 17 вересня 2009 року № 58/2127 (raa058023-09) є нововиявленою обставиною, не заслуговують на увагу, оскільки у заяві про перегляд заочного рішення (т. 1 а.с. 60) та в апеляційній скарзі (т. 1 а.с. 194) він уже посилався на дане рішення міської ради як на підставу своїх заперечень проти позову.

Таким чином, встановивши характер правовідносин та вірно застосувавши норми матеріального права, суд апеляційної інстанції із урахуванням встановлених обставин справи обґрунтовано дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви про перегляд рішення суду у зв'язку з нововиявленими обставинами.