головуючого Луспеника Д.Д., суддів: Гулька Б.І., Журавель В.І., Хопти С.Ф., Штелик С.П., розглянувши у судовому засіданні справу за заявою ОСОБА_6, заінтересовані особи: військова частина № 3037, Національна Гвардія України, Державна служба України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичних операцій, про встановлення факту, що має юридичне значення, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 22 серпня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 11 серпня 2016 року,

У червні 2016 року ОСОБА_6 звернувся до суду із заявою, в якій просив встановити факт його участі у бойових діях щодо захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, безпосередньої участі в антитерористичній операції у складі окремого батальйону особливого призначення "Донбас".

Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 22 серпня 2016 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 11 серпня 2016 року, у відкритті провадження у справі відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати ухвали судів та передати справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Відповідно до п. 6 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VІІІ "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Частиною 2 ст. 256 ЦПК України передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, не зазначених у ч. 1 ст. 256 ЦПК України, у судовому порядку можливо лише тоді, коли діючим законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суди виходили із того, що порядок встановлення факту участі у бойових діях передбачає звернення особи до комісії Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, рішення якої може бути оскаржено у судовому порядку, що свідчить про неможливість розгляду спірного питання у порядку окремого провадження.

Із таким висновком погодитися не можна.

Згідно ч. 1 ст. 17 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про основи національної безпеки України" об'єктами національної безпеки, між іншим, є держава, конституційний лад, суверенітет, територіальна цілісність і недоторканість.

Суб'єктами забезпечення національної безпеки, в тому числі, є громадяни України, об'єднання громадян (ст. 4 Закону України "Про основи національної безпеки України").

Частиною 5 ст. 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України, та в інших військових формуваннях, а також членів їх сімей.

Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій із числа осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення приймають рішення щодо визнання громадян учасниками бойових дій на підставі документів, які визначені п. 11 Положення про комісії Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 травня 2015 року № 200 (z0531-15) , та п. 4 Порядку надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 413 (413-2014-п) .

Крім того, у п. 14 Положення про комісії Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій визначено, що у разі звернення особи до суду стосовно встановлення факту участі в бойових діях чи інших подіях, які дають право на визнання його учасником бойових дій, і прийняття судом відповідного позитивного рішення, таке рішення суду визнається як документ, що підтверджує право громадянина на визнання його учасником бойових дій. Копія рішення суду підлягає зберіганню разом з іншими документами.

Таким чином, до переліку документів, що підтверджують право громадянина на визнання його учасником бойових дій, входить рішення суду про встановлення факту участі особи в бойових діях, а тому висновки судів про неможливість розгляду спірного питання у порядку окремого провадження суперечать змісту п. 14 Положення про комісії Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій.

Обґрунтовуючи підстави звернення до суду, ОСОБА_6 зазначив, що у нього відсутні документи, на підставі яких комісія приймає рішення щодо визнання громадян учасниками бойових дій, проте безпосередню його участь у виконанні завдань АТО може встановити суд на підставі показань свідків, фотознімків та нагрудного знаку "Іловайськ-2014", виданого йому ГО ВПО учасників АТО "Справедливість".

Суд першої інстанції необґрунтовано відмовив у відкритті провадження у справі, не розглянувши вимоги ОСОБА_6 по суті. Апеляційний суд на допущені судом першої інстанції порушення уваги не звернув.

З урахуванням наведеного, постановлені у справі ухвали судів підлягають скасуванню із передачею справи до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження згідно п. 2 ч. 1 ст. 342 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 342 ЦПК України (1618-15) , колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити.

Ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 22 серпня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 11 серпня 2016 року скасувати, справу передати до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження.