головуючого Луспеника Д.Д., суддів: Журавель В.І., Закропивного О.В., Хопти С.Ф., Штелик С.П., розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про поділ майна в натурі, визнання права власності, за зустрічним позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про поділ нерухомого майна в натурі, визнання права власності за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 26 лютого 2016 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 20 квітня 2016 року,

У квітні 2013 року ОСОБА_6 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_7 про поділ майна в натурі, визнання права власності.

На обґрунтування вимог зазначала, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 29 липня 2008 року їй належить Ѕ частка житлового будинку по АДРЕСА_1 Власником іншої Ѕ частки будинку є ОСОБА_7 Зазначала, що між ними як співвласниками відсутня згода щодо користування спільною власністю, тому просила поділити будинок між ними в натурі відповідно до часток у праві спільної власності, припинити право спільної часткової власності на будинок, визначити порядок користування земельною ділянкою.

Ухвалою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 16 вересня 2015 року позовну вимогу ОСОБА_6 про визначення порядку користування земельною ділянкою залишено без розгляду за заявою позивача.

Уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_6 просила поділити в натурі житловий будинок по АДРЕСА_1 відповідно до варіанту № 1 висновку будівельно-технічної експертизи від 11 грудня 2015 року.

У січні 2016 року ОСОБА_7 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_6 про поділ нерухомого майна в натурі, визнання права власності, обґрунтовуючи вимоги тим, що їй належить Ѕ частка будинку по АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 21 квітня 2006 року. Зазначала, що згідно даних останньої технічної інвентаризації від 14 червня 2013 року до складу будинку входить й прибудова літ. "А1", яку необхідно враховувати при поділі будинку в натурі. Просила поділити в натурі житловий будинок по АДРЕСА_1 відповідно до варіанту № 3 висновку будівельно-технічної експертизи від 11 грудня 2015 року.

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 26 лютого 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 20 квітня 2016 року, позов ОСОБА_6 задоволено частково, зустрічний позов ОСОБА_7 задоволено. Поділено в натурі житловий будинок АДРЕСА_1 виділено в натурі ОСОБА_7 в рахунок ідеальної 1/2 частки на житловий будинок по АДРЕСА_1, який складається з коридору № 1-3 площею 5,6 кв. м, кімнати № 1-4 площею 10,6 кв. м, кімнати № 1-6 площею 16,4 кв. м, приміщення № 1-5 площею 9,0 кв. м, загальною площею 41,6 кв. м, вартістю 23 726грн, сіни "а4", які складаються з кухні № 1-7 площею 13,3 кв. м, вартістю 6 221 грн, частину сіней "а2" у складі коридору № 1-1 площею 15,9 кв. м, вартістю 6 942 грн, та господарські будівлі і споруди: сарай-вбиральню-душову "Н" вартістю 2 235 грн, паркан № 1вартістю 2 629 грн, хвіртку № 2 вартістю 740грн, Ѕ частину паркану № 4 вартістю 134 грн, загальною вартістю 42 627 грн, які розташовані на відокремленій частині земельної ділянки домоволодіння зі входом (виходом) по АДРЕСА_1 (на схемі додатку № 3 до висновку судової будівельно-технічної експертизи № 199 від 11 грудня 2015 року позначено червоним кольором).

Виділено в натурі ОСОБА_6 в рахунок ідеальної Ѕ частки на житловий будинок по АДРЕСА_1, яка складається з коридору № 2-8 площею 6,2 кв. м, кімнати № 2-5 площею 13,5 кв. м, кімнати № 2-6 площею 8,1 кв. м, кімнати № 2-7 площею 10,7 кв.м, загальною площею 38,5 кв. м вартістю 20 221 грн, сіни "а1" у складі кухні № 2-2 площею 2,1 кв. м, умивальні № 2-3 площею 0,8 кв. м, душової № 2-4 площею 2,1 кв. м, загальною площею 9,7 кв. м, вартістю 5 924 грн, частину сіней "а2" у складі вбиральні № 2-9 площею 1,4 кв. м та коридору № 2-1 площею 6,5 кв. м, загальною площею 7,9 кв. м вартістю 3 449 грн, які разом складають ізольовану квартиру № 2 загальною площею 56,1 кв. м, та господарські будівлі і споруди: сарай-котельню "Б", вбиральню-душову "Л", душову "М", ворота № 3, паркан № 5, зливну яму № 8, сходи до "Р", балкон до "Р", замощення II, 1/2 частину паркану № 4, загальною вартістю 47 906 грн, які розташовані на відокремленій частині загальної земельної ділянки зі входом (виходом) по АДРЕСА_1 (на схемі додатку № 3 до висновку судової будівельно-технічної експертизи № 199 від 11 грудня 2015 року позначено зеленим кольором).

Визнано за ОСОБА_7 та ОСОБА_6 право власності на виділені їм приміщення, будівлі та споруди, припинено право спільної часткової власності на домоволодіння АДРЕСА_1 між ОСОБА_7 та ОСОБА_6

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 різницю вартості часток в розмірі 2 640 грн.

У касаційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення судів та ухвалити нове рішення про задоволенні її позову та відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_7 щодо поділу будинку за варіантом № 3 висновку судової будівельно-технічної експертизи.

Відповідно до п. 6 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VІІІ "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Судами встановлено, що житловий будинок по АДРЕСА_1 належав ОСОБА_8 у розмірі Ѕ частки на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 04 листопада 1978 року та ОСОБА_9 у розмірі Ѕ частки на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 09 липня 1985 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_9 помер, його частку у праві власності на будинок успадкувала ОСОБА_10 21 квітня 2006 року ОСОБА_10 подарувала Ѕ частку у справі власності на будинок по АДРЕСА_1 ОСОБА_7

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_8 Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 20 липня 2008 року спадщину у вигляді Ѕ частки будинку по АДРЕСА_1 після його смерті прийняла ОСОБА_6

Відповідно до ст. 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права щодо спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, то, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), суд повинен передати співвласнику частину нерухомого майна, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо, без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню майна. Якщо в результаті поділу (виділу) співвласнику передається частина нерухомого майна, яка перевищує його частку, суд стягує з нього відповідну грошову компенсацію і зазначає в рішенні про зміну часток у праві власності на це майно.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Вирішуючи спір про поділ майна в натурі та включивши у поділ прибудову літ. "А1", суди виходили із того, що вказана прибудова була побудована у 1976 році, а тому згідно положень Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24 травня 2001 року № 127 (z0582-01) , не належить до об'єктів самочинного будівництва. Згідно проведеної технічної інвентаризації житлового будинку АДРЕСА_1 та виготовленого 14 червня 2013 року технічного паспорта житлова прибудова "А1" не відноситься до категорії самочинного будівництва.

Із такими висновками погодитися не можна.

Відповідно до п. 3.2. Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24 травня 2001 року № 127 (z0582-01) , не належать до самочинного будівництва: індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі та споруди, прибудови до них побудовані до 05 серпня 1992 року.

Технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації житлового будинку АДРЕСА_1 27 серпня 1995 року (Т. 1, а. с. 44-46), містить штамп про самочинно збудовану прибудову "А1".

Спірна житлова прибудова не вказується у складі спадкового будинку АДРЕСА_1 у свідоцтві про право на спадщину за законом від 29 липня 2008 року на ім'я ОСОБА_6 У технічному паспорті на будинок від 24 квітня 2008 року (Т. 1, а. с. 4-6) міститься відмітка про те, що прибудова "А1" не здана в експлуатацію.

Не перейшла у власність вказана прибудова у складі приміщень будинку й при спадкуванні Ѕ частки ОСОБА_10. після смерті ОСОБА_9, що підтверджується витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно від 21 квітня 2006 року, де вказано про реєстрацію права власності ОСОБА_10 на Ѕ частку будинку, в якому прибудова "А1" не здана в експлуатацію.

Крім того, рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 16 грудня 2014 року визнано за ОСОБА_6 право власності на будівельні матеріали, обладнання, що були використані при будівництві прибудови "А1" по АДРЕСА_1 При цьому суд виходив із того, що вказана прибудова є об'єктом самочинного будівництва.

З огляду на викладене, висновки судів про відповідність будівництва прибудови "А1" по АДРЕСА_1 вимогам закону та врахування її при поділі будинку в натурі не ґрунтуються на обставинах справи.

Крім того, згідно ч. ч. 2, 3 ст. 357 ЦК України, співвласник має право на відповідне збільшення своєї частки у праві спільної часткової власності, якщо поліпшення спільного майна, які не можна відокремити, зроблені ним своїм коштом за згодою всіх співвласників, з додержанням встановленого порядку використання спільного майна. Співвласник житлового будинку, іншої будівлі, споруди може зробити у встановленому законом порядку за свій рахунок добудову (прибудову) без згоди інших співвласників, якщо це не порушує їхніх прав. Така добудова (прибудова) є власністю співвласника, який її зробив, і не змінює розміру часток співвласників у праві спільної часткової власності.

За ОСОБА_6 право власності на будівельні матеріали, обладнання, що були використані при будівництві прибудови "А1" по АДРЕСА_1, визнано як за спадкоємцем особи, що здійснила добудову за власний рахунок.

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 28 березня 2006 року задоволено заяву ОСОБА_10 про встановлення факту відсутності належних їй самовільних будов в спільній власності на домоволодіння по АДРЕСА_1, після якого ОСОБА_10 подарувала свою частку у праві власності на будинок ОСОБА_7 за договором від 21 квітня 2006 року.

Судами не враховано наведених обставин при визначенні конкретних жилих та допоміжних приміщень, будівель і споруд, які необхідно виділити сторонам відповідно до їх часток у праві спільної власності на будинок, не застосовано положень ст. 357 ЦК України, яка підлягає застосуванню до спірних правовідносин.