Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду

цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Луспеника Д.Д.,

суддів: Гулька Б.І., Журавель В.І.,

Закропивного О.В., Хопти С.Ф.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" про захист прав споживача за касаційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 6 січня 2016 року,

У листопаді 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду з указаним вище позовом, в якому з урахуванням уточнень просила визнати дії публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (далі - ПАТ "Дельта Банк") щодо невиплати коштів за депозитними вкладами порушенням її права приватної власності та порушення її прав як споживача, внести зміни до п. 1.4. депозитних договорів № 003-17520-041013 від 4 жовтня 2013 року, № 001-17520-041013 від 4 жовтня 2013 року, № 011-17520-261113 від 26 листопада 2013 року, № 017-17520-26113 від 26 листопада 2013 року, № 002-17518-030913, а саме процентна ставка на суму вкладу становить облікову ставку Національного банку України відповідно до ч. 1 ст. 1061 ЦК України; доповнити п. 1.3. вищевказаних договорів: строк залучення вкладу подовжується до повного повернення коштів банком вкладнику. Крім того, просила стягнути з відповідача на її користь проценти за користування чужими коштами у розмірі 1 060 Євро 36 центів та у розмірі 13 доларів 45 центів США, 3 % річних у розмірі 217 Євро 31 центів та у розмірі 3 долари 30 центів США; стягнути з банку на її користь пеню за невиконання платежу, платежів у розмірі 1 835 Євро 99 центів та у розмірі 23 долари 27 центів США; стягнути з відповідача витрати позивача на відновлення свого порушеного права у розмірі 12 638 грн 84 коп.

Ухвалою Кузнецовського міського суду Рівненської області від 26 листопада 2015 року позовну заяву ОСОБА_3 визнано неподаною та повернуто заявнику.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_3 звернулася до апеляційного суду з апеляційною скаргою.

Ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 6 січня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Кузнецовського міського суду Рівненської області від 26 листопада 2015 року визнано неподаною та повернуто заявнику.

У касаційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу апеляційного суду скасувати й направитисправу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Касаційна скарга підлягає задоволенню.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Визнаючи апеляційну скаргу неподаною та повертаючи її заявнику, апеляційний суд виходив із того, що ухвалою суду від 25 грудня 2015 року апеляційну скаргу було залишено без руху для оплати заявником судового збору, але у встановлений строк недоліки скарги ним не усунуто.

Проте такого висновку апеляційний суд дійшов із порушенням вимог процесуального закону.

Апеляційна скарга за формою й змістом повинна відповідати вимогам ст. 295 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 297 ЦПК України до апеляційної скарги, яка не оформлена згідно з вимогами, встановленими ст. 295 цього Кодексу, а також у разі несплати суми судового збору застосовуються положення ст. 121 цього Кодексу.

Постановляючи ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху, апеляційний суд не звернув увагу на те, що позивачем пред'явлений позов про захист його прав як споживача послуг.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України "Про захист прав споживачів" споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, пов'язаними з порушенням їх прав.

У п. 7 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 (v0010740-14) "Про застосування судами законодавства про судові витрати", судам роз'яснено, що оскільки ст. 5 Закону України "Про судовий збір" не містить вичерпного переліку пільг щодо сплати судового збору, то при визначенні таких пільг слід керуватися іншим законодавством України, наприклад, ст. 22 Закону України "Про захист прав споживачів".

Таким чином, позивачі, які звільнені від сплати судового збору при пред'явленні позову, також звільняються від його сплати й при поданні апеляційних чи касаційних скарг.

Апеляційний суд на наведене вище уваги не звернув та безпідставно визнав апеляційну скаргу ОСОБА_3 неподаною.

Ураховуючи наведене, ухвала апеляційного суду відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 342 ЦПК України підлягає скасуванню з передачею справи до апеляційного суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Керуючись ст. ст. 336, 342 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 6 січня 2016 року скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Ухвала оскарженню не підлягає.