розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" про захист прав споживачів та стягнення коштів за касаційною скаргою ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 24 червня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 10 серпня 2016 року,

У березні 2015 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звернулися до суду з указаним вище позовом, посилаючись на те, що 25 листопада 2011 року між ОСОБА_4 та публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (далі - ПАТ "Дельта Банк") були укладені договори про відкриття та обслуговування поточних рахунків в іноземній валюті долар США та Євро, а саме: № НОМЕР_1, на який було перераховано 60 318,79 доларів США, та № НОМЕР_2, на який було перераховано 334 220,27 Євро.

Крім того, на ім'я позивача було додатково відкрито поточний рахунок в іноземній валюті Євро № НОМЕР_3, на якому станом на 26 лютого 2015 року залишок коштів складає 30 000,34 Євро.

28 листопада 2011 року між ПАТ "Дельта Банк" та ОСОБА_5 укладено договір № 012-17500-281111 про відкриття та обслуговування поточного рахунку в іноземній валюті Євро, за яким на поточний рахунок № НОМЕР_4 були перераховані грошові кошти в сумі 531 307,39 Євро.

Також позивачці у ПАТ "Дельта Банк" було додатково відкрито поточний рахунок в іноземній валюті Євро № НОМЕР_3, залишок на якому станом на 26 лютого 2015 року складає 30 030 Євро.

Враховуючи те, що банк не повернув їм зазначених коштів, просили стягнути з ПАТ "Дельта Банк" на користь ОСОБА_4 заборгованість за грошовими коштами на поточних рахунках у розмірі 364 220,61 Євро та 6 318,79 доларів США, на користь ОСОБА_5 - заборгованість за грошовими коштами на поточних рахунка у розмірі 561 337,39 Євро.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Останнім рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 24 червня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 10 серпня 2016 року, у задоволенні позову ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 та ОСОБА_5, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просять скасувати рішення та ухвалу судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом. У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Касаційна скарга підлягає відхиленню.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, вірно застосувавши положення ст. ст. 2, 26, 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", належним чином оцінивши подані сторонами докази (ст. 212 ЦПК України), з дотриманням норм процесуального права, обґрунтовано виходив із того, що з 3 березня 2015 року у ПАТ "Дельта Банк" запроваджено тимчасову адміністрацію, а тому задоволення вимог ОСОБА_4 та ОСОБА_5, як кредиторів банку, повинно здійснюватися виключно в порядку, передбаченому Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) .

Колегія погоджується з таким висновком.

Відповідно до ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації не здійснюється нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також зобов'язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання зобов'язань.

У правовій позиції, викладеній Верховним Судом України у постанові від 20 січня 2016 року № 6-2001 цс 15, яка відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів, зазначено, що у спорах, пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах.

Судами встановлено, що постановою правління Національного Банку України від 2 жовтня 2015 року № 664 було прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" (а.с. 41).

9 жовтня 2015 року позивачі через акціонерний банк "Укргазбанк" отримали гарантовані законом платежі по 200 тис. грн кожен (т. 2 а.с. 57, 58).

Із довідок від 19 січня 2016 року № 05-3224375 та № 05-3224370 вбачається, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 включено до реєстру акцептованих вимог кредиторів АТ "Дельта Банк" (т. 2 а.с. 59, 60). Загальна акцептована сума кредиторських вимог ОСОБА_4 становить 8 656 558 грн 90 коп., ОСОБА_5 - 13 225 608 грн 68 коп.

Оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, оскільки задоволення вимог кредиторів, в тому числі вимог вкладників - фізичних осіб, у частині, що перевищує суму виплачену Фондом, за рахунок ліквідної маси у порядку визначеному ч. 1 ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" здійснюється за умови їх внесення в реєстр кредиторів ліквідованого банку шляхом подання письмової заяви уповноваженій особі Фонду.

Крім того, при новому розгляді справи відповідно до ч. 4 ст. 338 ЦПК України судами попередніх інстанцій були враховані висновки та мотиви, викладені в ухвалі колегії суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 2 грудня 2015 року.

Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують та зводяться до оцінки доказів, проте згідно зіст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 24 червня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 10 серпня 2016 року залишити без змін.