розглянувши в судовому засіданні справуза позовом комунального підприємства "Харківводоканал" до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення за касаційною скаргою комунального підприємства "Харківводоканал" на заочне рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 23 травня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 19 липня 2016 року,

У березні 2015 року комунальне підприємство "Харківводоканал" (далі - КП "Харківводоканал") звернулось до суду з указаним вище позовом, посилаючись на те, що ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 мешкають у квартирі АДРЕСА_1 та є споживачами послуг з централізованого водопостачання та водовідведення. У зв'язку з неналежним виконанням обов'язку щодо оплати за надані послуги, у відповідачів утворилась заборгованість.

Ураховуючи викладене, КП "Харківводоканал", уточнивши позовні вимоги, просило суд стягнути солідарно з відповідачів на його користь заборгованість за послуги з централізованого водопостачання за період з 1 грудня 1999 року до 28 лютого 2015 року в розмірі 10 353 грн 04 коп., за послуги з централізованого водовідведення за період з 1 вересня 2009 року до 28 лютого 2015 року в розмірі 2 594 грн 99 коп., а також інфляційні втрати в розмірі 1 232 грн 01 коп. та три проценти річних від простроченої суми в розмірі 198 грн 08 коп.

Заочним рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 23 травня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 19 липня 2016 року, у задоволенні позову комунального підприємства "Харківводоканал" відмовлено.

У касаційній скарзі КП "Харківводоканал", посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом, чинності.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відмовляючи в задоволенні позову КП "Харківводоканал", суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що відповідачі у квартирі АДРЕСА_1 не зареєстровані та не проживають, даних про укладення між ними та позивачем договорів про надання комунальних послуг суду не надано.

Проте повністю погодитись із таким висновком судів не можна, оскільки суди дійшли його з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Зазначеним вимогам судові рішення не відповідають.

Судами попередніх інстанцій установлено, що в квартирі АДРЕСА_1 зареєстрована ОСОБА_6 На підставі розпорядження від 23 листопада 1988 року зазначена квартира знаходиться в маневреному стані.

Статтею 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначені обов'язки споживача житлово-комунальних послуг. Зокрема, обов'язком споживача є укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору, а також оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст. ст. 57 - 60 ЦПК України.

Положеннями ч. 4 ст. 60 ЦПК України передбачено, що доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.

Проте суди, взявши за доказ довідки адресно-довідкового бюро та лист комунального підприємства "Жилкомсервіс" від 28 квітня 2016 року про те, що відповідачі не зареєстровані у квартирі АДРЕСА_1 не врахували та не надали належної правової оцінки довідці комунального підприємства "Жилкомсервіс" від 28 жовтня 2014 року № 3409, в якій зазначено, що відповідачі мешкають за вищевказаною адресою без реєстрації, оскільки квартира належить до маневреного житлового фонду. Зазначена довідка не відкликана і відповідачами не спростована.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" споживач питної води - юридична або фізична особа, яка використовує питну воду для забезпечення фізіологічних, санітарно-гігієнічних, побутових та господарських потреб.

Відповідно до положень ст. 22 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" визначено, що споживач зобов'язаний своєчасно вносити плату за використану питну воду та відповідно до встановлених тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення.

У Правилах надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 "Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення" (630-2005-п) , установлено, що договір про надання послуг укладається між виконавцем послуг і споживачем.

Таким чином, законодавство не пов'язує споживання питної води з реєстрацією особи.

При цьому відсутність відповідного договору між споживачем житлово-комунальних послуг та їх виконавцем не є підставою для нестягнення заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг, оскільки згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають також із дій осіб, які породжують ці права та обов'язки, і такою дією є реальне надання послуг та їх отримання відповідачами.

Зазначена правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 30 жовтня 2013 року № 6-59цс13, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Отже, у порушення ст. ст. 212 - 214, 303, 315 ЦПК України суди на зазначені положення закону уваги не звернули,усупереч наведеним вимогам ЦПК України (1618-15) доводи позивача належним чином не перевірили та дійшли передчасного висновку про відмову в позові.

За таких обставин, коли фактичні обставини для правильного вирішення справи не встановлені, судові рішення не можуть вважатись законними і обґрунтованими та в силу ст. 338 ЦПК України підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції, під час розгляду якої суду належить урахувати викладене, дати відповідну правову оцінку доводам і запереченням сторін та ухвалити судове рішення відповідно до установлених обставин і вимог закону.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу комунального підприємства "Харківводоканал" задовольнити.

Заочне рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 23 травня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 19 липня 2016 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.