розглянувши в судовому засіданні справуза позовом Нафтогазовидобувного управління "Чернігівнафтогаз" публічного акціонерного товариства "Укрнафта" до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про відшкодування майнової шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, поданою їх представником - ОСОБА_6, на рішення апеляційного суду Сумської області від 23 серпня 2016 року,

У лютому 2016 року Нафтогазовидобувне управління "Чернігівнафтогаз" публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (далі - НГВУ "Чернігівнафтогаз" ПАТ "Укрнафта") звернулось до суду з указаним вище позовом, посилаючись на те, що 24 грудня 2014 року ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вчинили спробу викрадення нафтогазоводяної суміші з несанкціонованих врізок нафтопроводу "Талалаївка-Гнідинці" поблизу с. Хортиця Варвинського району Чернігівської області, однак злочин до кінця не довели з причин, що не залежали від їх волі, оскільки були затримані на місці злочину працівниками правоохоронних органів. Протиправними діями відповідачів, а саме пошкодженням нафтопроводу шляхом врізки, завдано майнову шкоду в розмірі 8 121 грн 45 коп., яка складаються з вартості робіт по ліквідації врізки з метою відновлення пошкодженого об'єкта.

Ураховуючи викладене, позивач на підставі ст. ст. 22, 1166 ЦК України просив суд стягнути солідарно з відповідачів на його користь 8 121 грн 45 коп. на відшкодування майнової шкоди.

Рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 10 травня 2016 року у задоволенні позову НГВУ "Чернігівнафтогаз" ПАТ "Укрнафта" відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Сумської області від 23 серпня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано. Позов НГВУ "Чернігівнафтогаз" ПАТ "Укрнафта" задоволено. Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь НГВУ "Чернігівнафтогаз" ПАТ "Укрнафта" 8 121 грн 45 коп. на відшкодування майнової шкоди.

У касаційній скарзі ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 в особі їх представника - ОСОБА_6, просять оскаржуване рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права й порушення норм процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом, чинності.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відмовляючи в задоволенні позову НГВУ "Чернігівнафтогаз" ПАТ "Укрнафта", суд першої інстанції виходив із того, що позивач не довів факт несанкціонованого врізання до трубопроводу саме відповідачами та завдання останніми йому майнової шкоди.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції й задовольняючи позов НГВУ "Чернігівнафтогаз" ПАТ "Укрнафта", виходив із того, що відповідачі були присутніми на місці злочину, вчинили активні дії, спрямовані на заволодіння чужим майном, що встановлено вироком суду, ці обставини не спростовані відповідачами і свідчать про те, що вони спільними діями завдали позивачу шкоди у вигляді пошкодження нафтопроводу, яка підлягає відшкодуванню. При цьому відповідачі не надали суду доказів відсутності їх вини у пошкодженні нафтопроводу та не спростували наявні в матеріалах справи докази.

Проте погодитись із таким висновком апеляційного суду не можна, тому що суд дійшов його з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Таким вимогам закону рішення апеляційного суду не відповідає.

Судами попередніх інстанцій установлено, що вироком Варвинського районного суду Чернігівської області від 18 січня 2016 року, зміненим ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 1 квітня 2016 року, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 визнано винними у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України та призначено покарання із застосуванням ст. 69 КК України - позбавлення волі на строк 2 роки 1 місяць кожному, а ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України та призначено покарання із застосуванням ст. 69 КК України - штраф у розмірі 17 тис. грн.

У ч. 4 ст. 61 ЦПК України встановлено, що вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Так, вироком Варвинського районного суду Чернігівської області від 18 січня 2016 року, з урахуванням змін, внесених ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 1 квітня 2016 року, встановлено, що 24 грудня 2014 року близько 5:00 год., ОСОБА_3 за попередньою змовою з ОСОБА_5 та ОСОБА_4, умисно, з корисливих мотивів, з метою вчинення крадіжки чужого майна, таємно, будучи впевненими, що за ними ніхто не спостерігає, проникли на територію ділянки трубопроводу, що цілодобово охороняється та є сховищем, яка розташована на 50 км трубопроводу "Талалаївка-Гнідинці" між селами Хортиця та Кухарка Варвинського району Чернігівської області, де, використовуючи два гумові шланги з кульковими кранами, автомобіль марки "Renault Premium 420", номерний знак НОМЕР_1, з напівпричепом-цистерною марки "TEN-CATE ТСО-40", номерний знак НОМЕР_2, з врізки до трубопроводу, незаконно завантажили до ємкості напівпричепу-цистерни 10 130 кг сировини для виготовлення нафтопродуктів, чим заподіяли НГВУ "Чернігівнафтогаз" ПАТ "Укрнафта" майнову шкоду в розмірі 80 456 грн 40 коп., але злочин не довели до кінця з причин, що не залежали від їх волі, оскільки були затримані працівниками правоохоронних органів.

Проте апеляційний суд не врахував, що відповідачі засуджені за незакінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого за попередньою змовою групою осіб, поєднаного з проникненням у сховище, при цьому завдана НГВУ "Чернігівнафтогаз" ПАТ "Укрнафта" шкода полягає у вартості сировини для виготовлення нафтопродуктів, що була вилучена з напівпричепа-цистерни під час затримання відповідачів.

Крім того, апеляційний суд не звернув уваги на те, що в межах кримінального провадження не розглядалось питання вчинення відповідачами несанкціонованого врізання до трубопроводу та його пошкодження, а цивільний позов було залишено без розгляду.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі винною особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Разом з тим згідно зі ст. 1166 ЦК України єдиною підставою для цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, котра її завдала, причинний зв'язок між ними, а також вину заподіювача шкоди.

Частиною 1 ст. 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати те, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 4 ст. 60 ЦПК України).

У порушення зазначених вимог закону та ст. 212 ЦПК України апеляційний суд не надав належної правової оцінки факту завдання позивачу шкоди у вигляді несанкціонованого врізання до трубопроводу, не перевірив доводів відповідачів про те, що під'єднання шлангів ними було здійснено з врізки до трубопроводу, тобто до вже існуючої врізки, а не виконаної ними, а в кримінальному провадженні, порушеному за фактом виявлення 24 грудня 2014 рокупошкодження трубопроводу "Талалаївка-Гнідинці", жодній особі про підозру не повідомлялось й досудове розслідування щодо цього факту триває.

При цьому матеріали справи не містять доказів на підтвердження здійснення саме відповідачами врізки до трубопроводу. У зв'язку з цим, доводи апеляційного суду про те, що відповідачі не спростували докази, є безпідставними, оскільки таких доказів у справі немає.

Отже, у порушення ст. ст. 212 - 214, 316 ЦПК України апеляційний суд на зазначені вище положення закону та обставини справи уваги не звернув, не встановив фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справита дійшов передчасного висновку про наявність в діях відповідачів вини у пошкодженні належного позивачу трубопроводу,який ґрунтується на припущеннях, що заборонено у силу ч. 4 ст. 60 ЦПК України.

За таких обставин рішення апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для його скасування з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.