розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи", Богунського відділу державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції, державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України, ОСОБА_4, треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Пономарьов Володимир Юрійович, приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Сєтак Віктор Ярославович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, визнання акту про проведені електронні торги та свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів недійсними, за касаційними скаргами ОСОБА_4 та Богунського відділу державної виконавчої служби м. Житомира Головного територіального управління юстиції в Житомирській області на рішення апеляційного суду Житомирської області від 16 червня 2016 року,

У травні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з указаним вище позовом, у якому просив визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовим В.Ю. 19 листопада 2013 року про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1; визнати акт про проведення електронних торгів 25 квітня 2015 року та свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів від 24 квітня 2015 року недійсними. На обґрунтування позову зазначав, що виконавчий напис вчинено нотаріусом на підставі документів, які не підтверджували безспірності заборгованості, Державною виконавчою службою його не було повідомлено про відкриття виконавчого провадження, про результати визначення вартості чи оцінки майна. Зазначені порушення вплинули на його права, а тому вважає, що наявні підстави для задоволення позову.

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 18 березня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Житомирської області від 16 червня 2016 року рішення районного суду скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову ОСОБА_3 Визнано виконавчий напис від 19 листопада 2013 року, зареєстрований в реєстрі за № 1894, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовим В.Ю., про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1 таким, що не підлягає виконанню. Визнано акт про проведені електронні торги від 25 квітня 2015 року з реалізації квартири АДРЕСА_1 та свідоцтво, видане приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сєтаком В.Я. 24 квітня 2015 року, зареєстроване в реєстрі за № 4210, недійсними.

У поданих касаційних скаргах ОСОБА_4 та Богунський відділ державної виконавчої служби м. Житомира Головного територіального управління юстиції в Житомирській області, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просять скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону судове рішення апеляційного суду не відповідає.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив із того, що виконавчий напис, процедура підготовки та проведення електронних торгів вчинені та проведені відповідно до чинного законодавства.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення районного суду та ухвалюючи нове рішення про задоволення позову, виходив із того, що виконавчий напис вчинено щодо суми боргу ОСОБА_3 поза межами трирічного строку (за період з 22 серпня 2008 року по 18 листопада 2010 року), встановленого ст. 88 Закону України "Про нотаріат", тому заявлена товариством з обмеженою відповідальність "Кредитні ініціативи" (далі - ТОВ "Кредитні ініціативи") заборгованість позичальника не є безспірною, а виконавчий напис від 19 листопада 2013 року підлягає визнанню таким, що не підлягає до виконання.

Проте з такими висновками апеляційного суду погодитись не можна.

Судами установлено, що 22 квітня 2008 року між ВАТ "Сведбанк" та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 0501/0408/88-76 за яким банк, як кредитодавець, надав позичальнику кредит у сумі 64 200 доларів США із сплатою 11,9 % річних на строк користування з 22 квітня 2008 року по 21 квітня 2018 року. Забезпеченням виконання зобов'язання по погашенню заборгованості за кредитом виступає іпотека трикімнатної квартири, що належить ОСОБА_3 (п. 2.1 кредитного договору), яка передана останнім банку за іпотечним договором від 22 квітня 2008 року. Заочним рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 28 листопада 2011 року встановлено, що заборгованість позичальника перед кредитором станом на 25 вересня 2009 року становила 72 537 доларів США. Права кредитора за вказаними договорами за останнім договором факторингу від 28 листопада 2012 набуло ТОВ "Кредитні ініціативи".

За заявою ТОВ "Кредитні ініціативи" приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовим В.Ю. 19 листопада 2013 року вчинено виконавчий напис про звернення стягнення на належну ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1, за рахунок коштів від реалізації якої пропонувалося задовольнити вимоги кредитора щодо боржника на загальну суму 789 595 грн 76 коп. (сума заборгованості за вищевказаним кредитним договором станом на 1 серпня 2013 року).

Спірна квартира реалізована 6 квітня 2015 року шляхом проведення електронних торгів, 24 травня 2015 року начальником Богунського відділу державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції затверджено акт про проведені електронні торги, на підставі якого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сєтаком В.Я. видане свідоцтво про придбання ОСОБА_4 нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1.

На обґрунтування позовних вимог, серед іншого, ОСОБА_3 зазначено, що виконавчий напис вчинено з порушенням, оскільки його слід було вчинити після спливу 30 днів з моменту отримання боржником повідомлення про усунення порушень, яке ним не отримано, виконавчий напис вчинено без перевірки факту наявності чи відсутності спору щодо заборгованості, розрахунок боргу не обґрунтований.

Відповідно до статті 88 Закону України "Про нотаріат" нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 "Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса" (1172-99-п) (далі - Перелік) для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами подаються, зокрема, оригінал нотаріально посвідченої угоди; документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.

Пунктом 286 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України передбачено, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи надано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів.

Отже, безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком, нотаріус під час вчинення виконавчого напису не встановлює права та обов'язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність необхідних документів.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 20 травня 2015 року у справі № 6-158цс15, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

Таким чином, суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що нотаріус під час вчинення виконавчого напису не встановлює права та обов'язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність необхідних документів. Також не звернуто уваги на те, що у ТОВ "Кредитні ініціативи" виникло право звернення на стягнення на предмет іпотеки на підставі ст. 33 Закону України "Про іпотеку" у зв'язку з неналежним виконання кредитного договору та виникнення заборгованості за ним, а не у зв'язку з настанням кінцевого строку виконання зобов'язань. Відповідно до п. 11 іпотечного договору, іпотекодержатель у випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язань в цілому або в тій чи іншій його частині, а також у випадку порушення іпотекодавцем будь-яких зобов'язань за договором, набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки.

Не погоджуючись із розміром заборгованості, позивачем не спростовано її наявність у меншому розмірі, не зазначено, які суми були сплачені у рахунок погашення заборгованості.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, відсутні.

Крім того, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що вимоги про визнання акта про проведені 25 квітня 2015 року електронні торги та виданого на підставі них свідоцтва про придбання нерухомого майна є похідними від вимоги про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового права та інтересу.

Згідно із ч. 2 ст. 16, ст. 215 ЦК України одним із способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину, укладеного з недодержанням вимог, установлених чч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.

Виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта про проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, а відтак є правочином.

Таким чином, ураховуючи, те що відчуження майна з прилюдних торгів відноситься до угод купівлі-продажу, така угода може визнаватись недійсною на підставі норм цивільного законодавства про недійсність правочину (ст. ст. 203, 215 ЦК України).

Необхідно також зазначити, що оскільки виходячи зі змісту ч.1 ст. 215 ЦК України підставами недійсності укладеного за результатами прилюдних торгів правочину є недодержання вимог закону в момент його укладення, тобто безпосередньо за результатами прилюдних торгів, то підставами для визнання прилюдних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил проведення торгів, визначених саме Тимчасовим положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 року № 68/5 (z0745-99) та зареєстрованого в зазначеному Міністерстві 2 листопада 1999 року за № 745/4838.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 24 жовтня 2012 року у справі № 6-116цс12, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

Таким чином, судом апеляційної інстанції не було зазначено, недодержання яких вимог закону допущено в момент укладення правочину, що вплинуло на результат електронних торгів, будь-які порушення законодавства, які могли б бути вчинені у ході проведення процедури електронних торгів, позивачем оскаржені не були. Крім того, для визнання акта про проведення електронних торгів, укладеного за їх результатом, недійсним слід визнати недійсними саме торги, що здійснено не було. Крім того, необґрунтовано висновок суду апеляційної інстанції про те, що виконавчий напис нотаріуса вчинено поза межами трирічного строку, оскільки кредитним договором визначено термін користування кредитними коштами у період до 21 квітня 2018 року, а також встановлено строк його дії до 21 квітня 2018 року.

Установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції.