Умнової О.В., Гримич М.К., Фаловської І.М., розглянувши у попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом приватного підприємства "Камелія" до ОСОБА_4, Дніпропетровської міської ради про розірвання договору та визнання права власності на нерухоме майно, за касаційною скаргою приватного підприємства "Камелія" на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 липня 2016 року, -

У січні 2016 року позивач - приватне підприємство "Камелія" звернувся до суду з позовом, в якому просив розірвати інвестиційний договір № 1 від 01 жовтня 2015 року, укладений між приватним підприємством "Камелія" та ОСОБА_4; визнати за позивачем право власності на нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (автостоянка) загальною площею 1319 кв. м, яка складається з Літ А-1 - будівля охорони площею 10,9 кв. м; Літ № 1 - огорожа; Літ № 2 - ворота 1 шт.; Літ І - замощення площею 1307 кв. м, без додаткового прийняття в експлуатацію.

Позов мотивовано тим, що 01 жовтня 2015 року між приватним підприємством "Камелія" (забудовник) та ОСОБА_4 (інвестор) укладено інвестиційний договір № 1. Пунктом 2.1. Договору було встановлено, що інвестор здійснює фінансування будівництва комплексу автостоянки, шляхом внесення Інвестиції, а Забудовник забезпечує реалізацію Інвестиції Інвестора. ОСОБА_4 ухилявся від виконання договору. ПП "Камелія" зверталось до ОСОБА_4 з вимогами виконати умови Договору та повідомлення про можливі наслідки його не виконання. Останній визнав факт не виконання умов Договору, у зв'язку з скрутним фінансовим становищем. Позивач зазначив, що ОСОБА_4 не виконав умови, щодо графіку інвестування, не відшкодував витрати, тому звернувся з вищевказаним позовом до суду.

Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 29 січня 2016 року позов задоволено частково. Розірвано інвестиційний договір № 1 від 01 жовтня 2015 року, укладений між ПП "Камелія" та ОСОБА_4 Визнано за ПП "Камелія" право власності на нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (автостоянка) загальною площею 1319 кв. м, яка складається з Літ А-1 - будівля охорони площею 10,9 кв. м; Літ № 1 - огорожа; Літ № 2 - ворота 1 шт.; Літ І - замощення площею 1307 кв. м, без додаткового прийняття в експлуатацію.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 липня 2016 року рішення районного суду скасовано та закрито провадження у справі в оскаржуваній частині - в частині позову приватного підприємства "Камелія" до Дніпропетровської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно.

Позивач, не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права просить його скасувати та залишити в силі рішення місцевого суду.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Дослідившиматеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з наступного.

Згідност. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Колегією суддів встановлено та вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Апеляційний суд дав належну оцінку законності та обґрунтованості рішення місцевого суду. Належним чином перевірив встановлені судом фактичні обставини справи з урахуванням зібраних доказів та дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, у зв'язку із чим, обґрунтовано скасував рішення місцевого суду.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 28 травня 2015 року № 334 до Переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів, внесено майданчик у районі буд. АДРЕСА_1 з кількістю місць паркування 40 одиниць площею паркування 460 кв. м, з встановленням відповідного режиму роботи (а.с.22-25).

Між комунальним підприємством "Міськавтопарк" Дніпропетровської міської ради, як балансоутримувачем та ПП "Камелія", агентом, 01 жовтня 2015 року укладено договір № 349 АП про організацію та експлуатацію майданчика для паркування. За умовами п.1.1., 4.1., 5.1 договору ПП "Камелія" надано у платне строкове користування майданчик комунальної форми власності для паркування транспортних засобів у районі буд. АДРЕСА_1 із площею майданчика 460 кв. м, кількістю машино-місць у 40 одиниць з встановленням щомісячної плати на користь балансоутримувача за користування майданчиком для паркування у сумі 400 грн та зі сплатою збору за паркування до місцевого бюджету. За вимогами п.5.6., 5.7. договору передбачено, що ПП "Камелія" не має права ні на викуп переданого у користування майданчика для паркування, ні на компенсацію (зарахування у рахунок оплати) вартості здійснених за його рахунок поліпшень майданчика, які неможливо відокремити від останнього (а.с.33-36).

Апеляційний суд вірно зазначив, що спірні правовідносини виникли між юридичними особами - Дніпропетровською міською радою в особі КП "Міськавтопарк" та ПП "Камелія" з приводу побудов належного на праві комунальної власності майданчика, переданого останньому за договором для організації та експлуатації на ньому паркування транспортних засобів.

Скасовуючи рішення місцевого суду, апеляційний суд виходив з того, що визнавши за ПП "Камелія" право власності на нерухоме майно - автостоянку, суд першої інстанції залишив поза увагою відсутність у матеріалах справи будь-яких доказів, як про відведення підприємству - позивачу у встановленому порядку земельної ділянки для будівництва автостоянки, так і надання її після такого будівництва. При цьому, місцевим судом не було враховано і статусу спірного об'єкту нерухомого майна, належного до комунальної власності, відносно розпорядження якого законодавцем встановлено спеціальний правовий режим.

При цьому, апеляційний суд, закриваючи провадження у справі в частині позову приватного підприємства "Камелія" до Дніпропетровської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно, вірно посилався на положення ч.1 п.1 ст. 205 ЦПК України, як на правову підставу для закриття провадження по цивільній справі, оскільки справа не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

При вирішенні даної справи судом апеляційної інстанції правильно визначений характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для встановлення неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновків суду, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення.