Маляренка А.В., Демяносова М.В., Ситнік О.М., розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Державної спеціалізованої бюджетної установи "Аграрний фонд", ОСОБА_5 про визнання наказів неправомірними та їх скасування, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку, відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 05 лютого 2016 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 13 липня 2016 року,

У травні 2015 року позивач ОСОБА_4 звернувся до суду із вищезазначеним позовом.

На обґрунтування своїх позовних вимог вказав, що з серпня 2014 року він працював у Державній спеціалізованій бюджетній установі "Аграрний фонд" (далі ДСБУ "Аграрний фонд") на посаді начальника юридичного відділу; 09 квітня 2015 року відповідачем були видані накази № 22 та № 23, якими позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді доган та звільнення.

09 квітня 2015 року ДСБУ "Аграрний фонд" було видано наказ № 22-к про припинення трудового договору з позивачем на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України.

Вважає, що дані накази про притягнення його до дисциплінарної відповідальності були підписані ОСОБА_5, особою, яка не мала на це повноважень. Крім того, підстав для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності не було. На думку ОСОБА_4 роботодавцем не було дотримано вимог законодавства щодо термінів розрахунку з ним, як із звільненим працівником, а також було спричинено моральну шкоду.

З огляду на вищевикладене позивач просив суд поновити його на роботі, визнати накази відповідача про притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани неправомірними та стягнути з ДСБУ "Аграрний фонд" середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку у розмірі 7 981 грн 35 коп., стягнути компенсацію втрати частини заробітної плати, пов'язаної з інфляцією та несвоєчасно виплачену заробітну плату за лютий 2015 квітень 2015 року в розмірі передбаченому законодавством, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу із розрахунку 11 706 грн 15 коп. на місяць, починаючи з 10 квітня 2015 року, стягнути відшкодування моральної шкоди, яка була спричинена незаконними діями по відношенню до позивача в розмірі 200 000 грн.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 05 лютого 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 13 липня 2016 року, позов задоволено частково.

Стягнуто з Державної спеціалізованої бюджетної установи "Аграрний фонд" на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час затримки розрахунку зі звільненим працівником у розмірі 1 713 грн 15 коп.

Стягнуто з Державної спеціалізованої бюджетної установи "Аграрний фонд" в дохід держави судовий збір в розмірі 243 грн 60 коп.

В решті позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої доводи порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-УІІІ "Про судоустрій статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дослідивши докази у справі й давши їм належну оцінку в силу вимог ст. 212 ЦПК України, а також, врахувавши обставини справи, дійшов обґрунтованого висновку, що оскільки матеріали справи містять документальні докази систематичного порушення позивачем норм трудової дисципліни та роботодавцем були дотримані положення КЗпП України (322-08) з приводу накладення на позивача даних дисциплінарних стягнень, а тому не підлягає задоволенню вимога позивача про визнання неправомірними та скасування спірних наказів. За таких обставин не вбачається й правових підстав для задоволення вимог позивача щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та компенсації втрати частини заробітної плати, пов'язаної з інфляцією та несвоєчасно виплачену заробітну плату за лютий-квітень 2015 року в розмірі передбаченому законодавством.

Крім того, правильним є висновок щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку у розмірі 1 713 грн 15 коп. є обґрунтованим, оскільки звільненим відбувся в порушення строків, які визначені КЗпП України (322-08) .

Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують та зводяться до переоцінки доказів, що не відповідає вимогам ст. 335 ЦПК України, оскільки суд касаційної інстанції позбавлений можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.