розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Веренчанської сільської ради Заставнівського району Чернівецької області, ОСОБА_5, відділу Держгеокадастру у Заставнівському районі Чернівецької області про визнання недійсними та скасування рішення сільської ради та державного акту на право власності на земельну ділянку за касаційною скаргою представника ОСОБА_6, який діє в інтересах ОСОБА_4, на рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області від 17 травня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Чернівецької області від 27 липня 2016 року,

У листопаді 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з указаним вище позовом, посилаючись на те, що рішенням Веренчанської сільської ради народних депутатів від 24 грудня 1993 року № 734 йому було відведено земельну ділянку площею 0,23 га для будівництва та обслуговування житлового будинку і 0,17 га для ведення особистого підсобного господарства в с. Веренчанка Заставнівського району Чернівецької області, якою він користується більше 40 років.

На підставі рішення виконавчого комітету Веренчанської сільської ради від 22 грудня 2007 року № 11/09 на його ім'я видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 від 17 січня 2008 року, а саме: на житловий будинок з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1.

Зазначав, що він мав намір приватизувати земельну ділянку, на якій знаходиться його будинок, однак йому стало відомо, що актом обстеження земельних ділянок від 13 травня 2011 року земельна комісія поділила навпіл частину землі шириною один метр вільну від обробітку між земельними ділянками його та відповідачки. Встановлено межові знаки.

Рішенням Веренчанської сільської ради від 26 жовтня 2011 року № 404-08/20 11 затверджено вказаний акт обстеження земельних ділянок.

15 листопада 2012 року ОСОБА_5 отримала державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,1368 га для будівництва та обслуговування житлового будинку (присадибна ділянка).

Враховуючи те, що земельна ділянка відповідачки перевищує фактичну площу користування та захоплює частину його ділянки, чим порушено його права на користування і володіння землею, а також право на приватизацію земельної ділянки, просив із урахуванням уточнень визнати незаконними та скасувати акт обстеження земельних ділянок від 13 травня 2011 року, рішення Веренчанської сільської ради Заставнівського району Чернівецької області від 26 жовтня 2011 року № 404-08/2011, державний акт на право власності на земельну ділянку, виданий на ім'я ОСОБА_5, зобов'язати відділ Держтеокадастру у Заставнівському районі Чернівецької області скасувати запис в поземельній книзі про державну реєстрацію земельної ділянки шляхом внесення до Державного земельного кадастру відомостей про його скасування.

Рішенням Заставнівського районного суду Чернівецької області від 17 травня 2016 року ОСОБА_4 відмовлено у задоволенні позову.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції в частині відмови у визнанні незаконним та скасуванні державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого на ім'я ОСОБА_5, позивач оскаржив його в апеляційному порядку.

Ухвалою апеляційного суду Чернівецької області від 27 липня 2016 року рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області від 17 травня 2016 року в оскаржуваній частині залишено без змін.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалу судів попередніх інстанцій, ухвалити нове рішення, яким визнати недійсним та скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2, виданий на ім'я ОСОБА_5

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Касаційна скарга підлягає відхиленню.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відмовляючи у визнанні недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку ОСОБА_5, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, вірно застосувавши положення ст. ст. 22, 23 ЗК України (в редакції 1991 року), ст. ст. 116, 118, 155 ЗК України, врахувавши роз'яснення постанови пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" (va007700-04) , належним чином оцінивши подані сторонами докази (ст. 212 ЦПК України), з дотриманням норм процесуального права, обґрунтовано виходив із відсутності підстав для визнання оспорюваного державного акту недійсним.

Колегія погоджується з такими висновками судів.

Відповідно до ч. 1 ст. 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Усупереч вимог ст. ст. 10, 60 ЦПК України ОСОБА_4 не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що межі земельної ділянки відповідачки під час виготовлення технічної документації встановлені без дотримання вимог законодавства.

Рішенням про надання у приватну власність ОСОБА_5 земельної ділянки, яка перебувала у її користуванні, права позивача, як сусіднього землекористувача, не порушено.

Таким чином, встановивши характер правовідносин та вірно застосувавши норми матеріального права, суди із урахуванням встановлених обставин справи обґрунтовано дійшли висновку про відмову у задоволенні позову в частині відмови у визнанні державного акту на право власності на земельну ділянку недійсним.

Доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують ізводяться до оцінки доказів, однак відповідно дост. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу представника ОСОБА_6, який діє в інтересах ОСОБА_4, відхилити.

Рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області від 17 травня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Чернівецької області від 27 липня 2016 року залишити без змін.