розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні кімнатою за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 24 березня 2016 року та рішення апеляційного суду м. Києва від 11 серпня 2016 року,

У лютому 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду з указаним вище позовом, посилаючись на те, що вона та ОСОБА_5 є співвласниками квартири АДРЕСА_1 у рівних частках відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 15 березня 1994 року.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 23 вересня 2014 року встановлено порядок користування зазначеною квартирою, а саме: їй виділено у користування кімнату площею 11,9 кв.м., а відповідачці - кімнати площею 17,3 кв.м. та 9,8 кв.м.

У подальшому рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 8 вересня 2015 року її вселено у кімнату площею 11,9 кв.м. та зобов'язано ОСОБА_5 не чинити їй перешкоди у користуванні даним жилим приміщенням.

Зазначала, що фактично вона не може користуватися виділеною їй кімнатою, оскільки відповідачка добровільно не погоджується прибрати з неї свої меблі.

Враховуючи викладені обставини, просила усунути їй перешкоди у користуванні житлом та зобов'язати ОСОБА_5 прибрати належні їй речі з кімнати площею 11,9 кв.м.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 24 березня 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 11 серпня 2016 року рішення Деснянського районного суду м. Києва від 24 березня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову ОСОБА_4

Усунуто перешкоди ОСОБА_4 у користуванні окремою кімнатою площею 11,9 кв.м. у квартирі АДРЕСА_1 з боку ОСОБА_5

Зобов'язано ОСОБА_5 прибрати з указаної кімнати все належне їй майно.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_5, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та постановити ухвалу про закриття провадження у справі.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом. У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Касаційна скарга підлягає відхиленню.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позову, апеляційний суд, вірно застосувавши положення ст. ст. 11, 13, 15, 319, 321, 383, 386, 391 ЦК України, врахувавши роз'яснення п. 33 постанови пленуму Верховного Суду України від 7 лютого 2014 року № 5 "Про судову практику в справах про захист прав власності та інших речових прав" (v0005740-14) , належним чином оцінивши подані сторонами докази (ст. 212 ЦПК України), з дотриманням норм процесуального права, обґрунтовано виходив із доведеності факту наявності перешкод у здійсненні ОСОБА_4 права користування виділеною їй рішенням суду кімнатою площею 11,9 кв.м. у квартирі АДРЕСА_1.

Колегія погоджується з таким висновком суду.

Посилання ОСОБА_5 на те, що суд повинен був закрити провадження у справі, оскільки аналогічний спір уже розглядався судами в 2015 році, а саме: в справі за позовом ОСОБА_4 до неї про усунення перешкод у користуванні кімнатою, за результатом розгляду якого 3 вересня 2015 року ухвалено рішення про його задоволення, не заслуговують увагу, оскільки порушення з боку відповідачки є триваючим та предметом даного позову були інші обставини та підстави.

Інші доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують ізводяться до оцінки доказів, однак відповідно дост. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Таким чином, встановивши характер правовідносин та вірно застосувавши норми матеріального права, суд із урахуванням встановлених обставин справи обґрунтовано дійшов висновку про задоволення позову.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ