розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, треті особи: державна реєстраційна служба Бережанського районного управління юстиції в Тернопільській області, служба у справах дітей Бережанської районної державної адміністрації Тернопільської області, про визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4, треті особи: державна реєстраційна служба Бережанського районного управління юстиції в Тернопільській області, служба у справах дітей Бережанської районної державної адміністрації Тернопільської області, про часткове визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Бережанського районного суду Тернопільської області від 29 лютого 2016 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 30 травня 2016 року,

У червні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з указаним вище позовом, посилаючись на те, що він є власником нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 26 жовтня 2012 року серії НОМЕР_1.

Зазначав, що сходова, позначена на схемі технічного паспорту під № 1.9,1-10, загальною площею 25 м.кв., перебуває у спільному користуванні його та ОСОБА_5, яка разом із сином ОСОБА_6 успадкувала права забудовника після смерті свого чоловіка ОСОБА_7 на нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_2, що є суміжним до належного йому приміщення.

13 грудня 2013 року відповідачка отримала свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_2 за цією адресою, яке було виготовлене на підставі недостовірно поданих нею даних при заповненні декларації про готовність об'єкта до експлуатації, внаслідок чого сходова площею 25 м.кв., яка є у їх спільному користуванні, перейшла у її приватну власність.

ОСОБА_5 постійно чинить йому перешкоди у користуванні сходовою шляхом блокування доступу до неї, у зв'язку з чим він неодноразово звертався в судові інстанції за вирішенням даного спору.

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 4 грудня 2013 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 11 березня 2014 року, його позов про усунення перешкод у користуванні сходовою було задоволено та зобов'язано відповідачку не чинити перешкод у користуванні сходовою, усунути наявні на той час перешкоди.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2015 року оскаржуване ним свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_2, видане на ім'я ОСОБА_5, було скасовано, зобов'язано внести зміни до технічного паспорту та визнати недійсними зміни до робочого проекту на даний об'єкт.

Проте 3 червня 2014 року відповідачка звернулася до реєстраційної служби Бережанського районного управління юстиції в Тернопільській області (далі - РС Бережанського РУЮ в Тернопільській області) із заявою про внесення змін до записів державного реєстру прав у зв'язку із допущенням технічної помилки у свідоцтві про право власності на нерухоме майно. За результатом розгляду звернення ОСОБА_5 та ОСОБА_6 було видано нове свідоцтво про право власності на нерухоме майно - магазин з офісними приміщеннями, загальною площею 68,4 кв.м., що включає в себе і 25 кв.м загальної площі сходової, яка є приміщенням спільного користування.

Враховуючи викладені обставини, просив визнати незаконним та скасувати свідоцтво про право власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_2, серії НОМЕР_3, видане 3 червня 2014 року на ім'я відповідачки та її сина.

У червні 2015 року ОСОБА_5 звернулася до суду з зустрічним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що ОСОБА_4, раніше закінчивши будівництво об'єкту, незаконно надав відомості реєстраційній службі про те, що допоміжні приміщення на першому поверсі та паливної і коридору на другому поверсі відносяться до його приміщення, які однак згідно з проектом мали належати їй, чим порушив її майнові права.

Посилаючись на наведене, просила визнати незаконним і скасувати свідоцтво про право власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1, видане на ім'я ОСОБА_4, в частині допоміжного приміщення на першому поверсі та паливної на другому поверсі, а також спільного коридору на другому поверсі.

Рішенням Бережанського районного суду Тернопільської області від 29 лютого 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 30 травня 2016 року, позов ОСОБА_4 задоволено.

Визнано незаконним та скасовано свідоцтво про право власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_2, видане 3 червня 2014 року РС Бережанського РУЮ в Тернопільській області серії НОМЕР_3 на ім'я ОСОБА_5 та ОСОБА_6 У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_5, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалу судів попередніх інстанцій і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом. У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Касаційна скарга підлягає відхиленню.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Задовольняючи позов ОСОБА_4, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, вірно застосувавши положення ст. ст. 16, 316, 319, 321, 328, 386 ЦК України, ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", належним чином оцінивши подані сторонами докази (ст. 212 ЦПК України), з дотриманням норм процесуального права, дійшов правильного висновку про те, що оспорюване свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 3 червня 2014 року включає в себе 25 кв.м. загальної площі сходової, яке є приміщенням спільного користування, видане на підставі попереднього свідоцтва про право власності без внесення визначених рішенням суду змін до технічного паспорту, а тому є незаконним і підлягає скасуванню.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили із відсутності підстав для визнання частково недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого на ім'я ОСОБА_4

Колегія погоджується з такими висновками судів.

Посилання заявника на те, що дана справа повинна була розглядатися у порядку господарського судочинства, оскільки спір виник між двома суб'єктами підприємницької діяльності, не заслуговують на увагу, оскільки предметом позовів є свідоцтва про право власності на нерухоме майно, видані фізичним особам.

Що стосується доводів касаційної скарги про те, що ухваленими рішеннями порушуються права неповнолітнього, зокрема, справа розглядалася за відсутності представника служби у справах дітей Бережанської районної адміністрації Тернопільської області, то колегія їх також відхиляє, оскільки у матеріалах справи наявна письмова заява служби у справах дітей районної державної адміністрації Тернопільської області про розгляд справи без участі його представника (а.с. 203).

Рішення судів є законними та обґрунтованими, ухвалені з урахуванням висновків рішення господарського суду Тернопільської області від 4 грудня 2013 року, залишеного без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 11 березня 2014 року, та ухвали Львівського адміністративного суду від 27 квітня 2015 року.

Інші доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують ізводяться до оцінки доказів, однак відповідно дост. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Таким чином, встановивши характер правовідносин та вірно застосувавши норми матеріального права, суди із урахуванням встановлених обставин справи обґрунтовано дійшли висновку про задоволення позову ОСОБА_4 та відмову у задоволенні позову ОСОБА_5