Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Червинської М.Є.,

суддів: Коротуна В.М., Завгородньої І.М.,

Мазур Л.М., ПисаноїТ.О.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Міністерства оборони України про відшкодування шкоди, спричиненої майну, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 12 травня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 22 червня 2016 року,

У травні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України про відшкодування шкоди, спричиненої майну.

На обґрунтування позовних вимог зазначав, що постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2013 року було скасовано постанову Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 17 липня 2012 року та ухвалено нову постанову, якою задоволено його вимоги та зобов'язано Запорізький ОВК скласти та спрямувати на адресу Міністерства оборони України висновок стосовно можливості виплати ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги, передбаченої ч. 2 ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", разом із документами, надання яких передбачено чинним законодавством України; Міністерство оборони України прийняти у місячний строк після надходження зазначених документів на їх підставі рішення про призначення ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги, передбаченої ч. 2 ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". На виконання вказаної постанови Міністерством оборони України було розраховано розмір одноразової грошової допомоги на день звільнення позивача у сумі 2 089 грн. Позивач зазначав, що 23 травня 2015 року йому було частково виплачено грошову допомогу в сумі 2 089 грн. А тому вважав, що розмір допомоги відповідачем невірно розраховано, без дотримання вимог п. 1 ст. 16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", внаслідок чого спричинено шкоду його майновим правам та обов'язкам.

Враховуючи викладене, просив стягнути з Міністерства оборони України кошти у сумі 273 510 грн 80 коп. як відшкодування заподіяної його майну (майновим правам та обов'язкам) шкоди, а також визнати за ним право на призначення та виплату одноразової грошової виплати по інвалідності у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на підставі п. б ч. 1 ст. 16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в редакції від 04 липня 2012 року.

Ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 12 травня 2016 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 22 червня 2016 року, у відкритті провадження у справі відмовлено на підставі п. 1 ч. 2 ст. 122 ЦПК України.

У касаційній скарзі ОСОБА_3, просить скасувати ухвали судів першої та апеляційної інстанцій й справу передати до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження, обґрунтовуючи свої доводи порушенням судами норм процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VІІ "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі на підставі п. 1 ч. 2 ст. 122 ЦПК України, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, виходив із того, що між сторонами існує спір, що відноситься до компетенції адміністративного суду відповідно до ст. 17 КАС України.

Проте таких висновків суди дійшли з порушенням норм процесуального права.

Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦПК Українисуди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших відносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Відповідно до ст. 16 ЦПК України не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" (v0002700-09) , вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд повинен виходити з того, що згідно зі ст. 124 Конституції України юрисдикція загальних судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, а за ч. ч. 1, 2 ст. 15 ЦПК України в порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за КАС України (2747-15) (ст. 17) або ГПК України (1798-12) (ст. ст. 1, 12) віднесено до компетенції адміністративних чи господарських судів. Оскільки згідно зі ст. 16 ЦПК України не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом, суд відкриває провадження у справі в частині вимог, які належать до цивільної юрисдикції, і відмовляє у відкритті провадження у справі щодо вимог, коли їх розгляд проводиться за правилами іншого судочинства.

Предметом даного спору є стягнення коштів на відшкодування шкоди та визнання права на призначення та виплату одноразової грошової виплати по інвалідності у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на підставі п. б ч. 1 ст. 16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в редакції від 04 липня 2012 року.

Проте, судами не було враховано, що позивачем було заявлено вимоги, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, а тому суд у порушення ст. 16 ЦПК України дійшов помилкового висновку про відмову у відкритті провадження у справі на підставі п. 1 ч. 2 ст. 122 ЦПК України.

Апеляційний суд належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги й помилково залишив ухвалу суду першої інстанції без змін.

За таких обставин постановлені у справі ухвали судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з передачею справи до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі з підстав, передбачених ч. 1 ст. 338 ЦПК України.

Керуючись статтями 335, 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Ухвалу Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 12 травня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 22 червня 2016 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Ухвала оскарженню не підлягає.