розглянувши в судовому засіданні справу за позовом сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Плосківське" до ОСОБА_3, приватного сільськогосподарського підприємства "Жовтень" про визнання договорів про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) недійсними, визнання договорів оренди земельної ділянки поновленими за касаційною скаргою сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Плосківське" на рішення Таращанського районного суду Київської області від 16 червня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 19 липня 2016 року,

У березні 2016 року сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Плосківське" (далі - СТОВ "Плосківське") звернулося до суду з указаним вище позовом, який у подальшому було уточнено, посилаючись на те, що 14 жовтня 2010 року між товариством та ОСОБА_3 було укладено договори оренди земельних ділянок за №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, що розташовані на території Плосківської сільської ради Таращанського району Київської області та належать останній на праві власності, загальною площею 3,0399 га, строком на п'ять років від дня їх державної реєстрації, тобто - до 23 листопада 2015 року.За умовами вказаних договорів орендар має переважне право перед іншими на укладення договору оренди земельної ділянки на новий строк. 27 серпня 2015 року СТОВ "Плосківське" надіслало ОСОБА_3 лист-повідомлення відповідно до кожного договору про намір скористатися своїм переважним правом пропоновлення договорів оренди земельних ділянок на новий строк, додавши при цьому проект додаткової угоди, які отримані останньою 4 вересня 2015 року.

Зазначало, що умови договорів оренди земельних ділянок товариство виконувалоналежним чином і зазначеними земельними ділянками продовжує користуватися. Оскільки ОСОБА_3 протягом місяця після закінчення строку дії договорів оренди земельних ділянок не висловила будь-яких обгрунтованих заперечень проти поновлення договорів оренди, на пропозицію не відповіла, то договори вважаються поновленими.

Проте, під час дії вищевказаних договорів оренди земельних ділянок, товариству стало відомо, що 1 вересня 2015 року між ОСОБА_3 та приватним сільськогосподарським підприємством "Жовтень" (далі - ПСП "Жовтень") було укладено договори емфітевзису зазначених земельних ділянок за №№ 15, 16, 17, які 23 вересня 2015 року було зареєстровано приватними нотаріусами Таращанського районного нотаріального округу Київської області. Укладенням спірних договорів емфітевзису, а також фактичне володіння земельними ділянками ПСП "Жовтень" порушує права та законні інтереси товариства, тому позивач вважав, що дані договори повинні бути визнані недійсними.

Також позивач указував про те, що додатковою угодою № 1 від 21 квітня 2016 року до укладених договорів емфітевзису відповідачі достроково розірвали договори емфітевзису за №№ 15, 16, 17 від 1 вересня 2015 року. Проте розірванням зазначених договорів відповідачі не відновили порушенні права товариства під час їх укладання, при цьому продовжують порушувати його переважне право на поновлення договорів оренди земельних ділянок, укладаючи нові договори емфітевзису за №№ 86, 87, 88 від 21 квітня 2016 року.

У зв'язку з наведеним СТОВ "Плосківське" просило суд: визнати договори емфітевзису за №№ 15, 16, 17 від 1 вересня 2015 року та договори емфітевзису за №№ 86, 87, 88 від 21 квітня 2016 року, укладені між ОСОБА_3 та ПСП "Жовтень", недійсними; визнати договори оренди земельних ділянок за №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3 від 14 жовтня 2010 року, укладені між ОСОБА_3 та СТОВ "Плосківське", поновленими.

Рішенням Таращанського районного суду Київської області від 16 червня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 19 липня 2016 року, позов СТОВ "Плосківське" задоволено частково.

Визнано договір № 15 про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису), розташованої на території Плосківської сільської ради Таращанського району Київської області, площею 3,0399 га, що укладений 1 вересня 2015 року між ОСОБА_3 та ПСП "Жовтень", недійсним.

Визнано договір № 16 про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису), розташованої на території Плосківської сільської ради Таращанського району Київської області, площею 3,0401 га, що укладений 1 вересня 2015 року між ОСОБА_3 та ПСП "Жовтень", недійсним.

Визнано договір № 17 про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису), розташованої на території Плосківської сільської ради Таращанського району Київської області, площею 1,5200 га, що укладений 1 вересня 2015 року між ОСОБА_3 та ПСП "Жовтень", недійсним. У задоволенні решти позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі СТОВ "Плосківське", посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким позов товариства задовольнити у повному обсязі.

Інші учасники справи судові рішення не оскаржили.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Статтею 335 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що 31 липня 2015 року ОСОБА_3 направила СТОВ "Плосківське" повідомлення про те, що вона не має наміру укладати надалі договори оренди земельних ділянок з позивачем та повернення їх власнику, чим фактично заперечувала проти продовження дії договорів оренди, а надісланий позивачем листом-повідомленням проект додаткової угоди містив зміну істотних умов договору, а, отже, позивач запропонував продовження дії договорів оренди землі на нових умовах. Крім того, сторони є вільними в укладенні договорів і суд не наділений повноваженнями примусити відповідача укласти такий договір. При цьому договори емфітевзису за №№ 86, 87, 88 від 21 квітня 2016 року були укладені між відповідачами вже після закінчення терміну дії спірних договорів оренди землі з СТОВ "Плосківське", що свідчить про законне розпорядження власником своїми земельними ділянками.

Зазначені висновки судів відповідають фактичним обставинам справи, установленим відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судами правильно застосовані, а наданим сторонами доказам суди дали належну правову оцінку (ст. 212 ЦПК України).

Судом встановлено, що 14 жовтня 2010 року між СТОВ "Плосківське" та ОСОБА_3 було укладено договори оренди земельних ділянок за №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, що належать останній на праві власності, загальною площею 3,0399 га, строком на п'ять років від дня їх державної реєстрації, тобто - до 23 листопада 2015 року.

31 липня 2015 року ОСОБА_3 направила СТОВ "Плосківське". повідомлення про повернення земельних ділянок, в якому зазначила, що після закінчення строку дії договорів, восени 2015 року, вона не має наміру укладати договори оренди земельних ділянок та просила після збирання урожаю 2015 року не засівати та надалі не обробляти вказану земельну ділянку та не використовувати її в будь-який інший спосіб.

Незважаючи на таке категоричне і однозначне волевиявлення власника земельних ділянок, СТОВ "Плосківське" 27 серпня 2015 року надіслало ОСОБА_3 листи-повідомлення про намір скористатися своїм переважним правом на поновлення договорів оренди земельних ділянокна новий строк, додавши до нього проект додаткової угоди, які отримані позивачкою 4 вересня 2015 року.

Зважаючи на те, що власник земельних ділянок, розпоряджаючись своєю власністю на свій розсуд (ст. 319 ЦК України), відмовившись від перекладення договорів з СТОВ "Плосківське", після закінчення строку дії договорів, 1 вересня 2015 року уклала з ПСП "Жовтень" договори емфітевзису за №№ 15, 16, 17 від 1 вересня 2015 року про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб, розташованих на території Плосківської сільської ради Таращанського району Київської області.

21 квітня 2016 року між ОСОБА_3 та ПСП "Жовтень" було укладено додаткові угоди до договорів емфітевзису за №№ 15, 16, 17 від 1 вересня 2015 року про дострокове розірвання вказаних договорів на зазначені земельні ділянки.

21 квітня 2016 року між ОСОБА_3 та ПСП "Жовтень" укладено договори емфітевзису за №№ 86, 87, 88 про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб, предметом яких є вищезазначені земельні ділянки сільськогосподарського призначення, розташовані на території Плосківської сільської ради Таращанського району Київської області.

Частиною 4 ст. 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно із ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

За ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України (2768-14) , Законом України "Про оренду землі" (161-14) . Законом України "Про оренду землі" (161-14) визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Так у чч. 1-5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, установлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Ці положення узгоджуються із загальною нормою ч. 1 ст. 777 ЦК України.

Виходячи з положень ст. ст. 319, 626 ЦК України, слід дійти висновку про те, що реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена ч. 1 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін.

Таким чином, при поновленні договору оренди землі згідно із чч. 1-5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" умови договору можуть бути змінені за згодою сторін з укладенням додаткової угоди. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати чи інших істотних умов договору, передбачених ст. 15 цього Закону, переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Отже, для застосування ч.1 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити наступні юридичні факти: орендар належно виконує свої обов'язки за договором; орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Частиною 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" передбачена інша підстава поновлення договору оренди: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Частинами 8, 9 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку, а відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстав, які передбачені ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар продовжує користування виділеною земельною ділянкою; орендар належно виконує свої обов'язки за договором, відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову в поновленні договору оренди, сторони укладають додаткову угоду про поновлення договорів оренди.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постановах № 6-531цс15 від 9 вересня 2015 року, № 6-146цс16 від 23 березня 2016 року, яка у силу ст. 360-7 ЦПК Україниє обов'язковою для усіх судів України.

Зважаючи на те, що власник земельних ділянок своїм листом на адресу СТОВ "Плосківське" відмовилась переукладати договори оренди, істотні умови договорів ними не погоджені, а новий орендар запропонував кращі умови землевикористання, умови договорів оренди (емфітевзису) більш сприятливі для власника землі, то суди дійшли правильного висновку про те, що права позивача не порушені.

Доводи касаційної скарги про те, що не враховано продовження користування земельними ділянками саме позивачем, судами перевірені та не знайшли свого підтвердження, оскільки доведено, що після закінчення договорів оренди з позивачем, спірні земельні ділянки використовуються ПСП "Жовтень", що відображено у відповідних договорах та додатках до них.