розглянувши в судовому засіданні справуза позовом ОСОБА_3 до приватного підприємства "Агротемп плюс" про визнання договору оренди землі недійсним за касаційною скаргою приватного підприємства "Агротемп плюс" на рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 29 серпня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 10 жовтня 2016 року,

У листопаді 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку від 12 серпня 2009 року їй належить земельна ділянка, площею 1,7772 га, що розташована на території Гальжбіївської сільської ради Ямпільського району Вінницької області. У грудні 2014 року їй стало відомо про те, що від її імені укладено договір оренди землі від 1 квітня 2011 року з приватним підприємством "Агротемп плюс" (далі - ПП "Агротемп плюс"), за умовами якого вона передала відповідачу в оренду належну їй земельну ділянку строком на 10 років.

Зазначала про те, що вищевказаний договір оренди землі вона не підписувала, нікому не доручала вчинення таких дій, на час укладення спірного договору оренди землі перебувала за межами України.

З урахуванням наведеного ОСОБА_3 просила суд визнати договір оренди землі від 1 квітня 2011 року недійсним та зобов'язати ПП "Агротемп плюс" повернути їй вищевказану земельну ділянку.

Рішенням Ямпільського районного суду Вінницької області від 29 серпня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 10 жовтня 2016 року, позов ОСОБА_3 задоволено. Визнано правочин - договір оренди землі, укладений 1 квітня 2011 року між ОСОБА_3 з одного боку та ПП "Агротемп плюс" з іншого боку, недійсним. Зобов'язано ПП "Агротемп плюс" повернути ОСОБА_3 земельну ділянку площею 1,7772 га у межах згідно з планом, яка розташована на території Гальжбіївської сільської ради Ямпільського району Вінницької області та належить ОСОБА_3 на підставі державного акту про право власності на земельну ділянку від 12 серпня 2009 року. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ПП"Агротемп плюс", посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати, справу направити на новий судовий розгляд.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Задовольняючи позов ОСОБА_3, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що висновком експерта від 22 березня 2016 року підтверджено, що підпис у графі "підписи та орендодавець" спірного договору оренди землі виконані не позивачкою, а, отже, у неї було відсутнє волевиявлення на укладення цього договору. Доводи відповідача про пропуск позивачкою строку позовної давності безпідставні, оскільки представник ОСОБА_3 визнав, що у 2015 році орендну плату за спірним договором оренди землі отримував він, а не позивачка.

Проте повністю погодитись із такими висновками судів не можна.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.

Судом установлено, що згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку від 12 серпня 2009 року ОСОБА_3 належить земельна ділянка, площею 1,7772 га, що розташована на території Гальжбіївської сільської ради Ямпільського району Вінницької області.

1 квітня 2011 року між ОСОБА_3 та ПП "Агротемп плюс"укладено договір оренди землі предметом якого є спірна земельна ділянка площею 1,7772 га, що розташована на території Гальжбіївської сільської ради Ямпільського району Вінницької області.

Задовольняючи позов, суди виходили з того, що він є обґрунтованим, а позовна давність для звернення до суду позивачем не пропущена.

Проте суди не звернули уваги на таке.

У ст. 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Згідно зі ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідачем заявлено про застосування строку позовної давності, що відповідає змісту ч. 4 ст. 267 ЦК України, про що зазначено в судових рішеннях судами першої та апеляційної інстанцій.

Проте в матеріалах справи відсутня відповідна заява відповідача чи його представника. Разом з тим, оскільки попередніми судовими інстанціями цей юридичний факт зазначається як встановленим, то колегія суддів звертає увагу на таке.

У п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2010 року № 14 (v0014700-09) "Про судове рішення у цивільній справі" судам роз'яснено, що встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Судом установлено, що 1 квітня 2011 року укладено спірний договір оренди землі, а у липні 2012 року ОСОБА_3 отримала вказаний договір оренди землі та особисто вчинила підпис у книзі по земельних паях за період з 2011-2021 роки ПП "Агротемп плюс" (а.с. 67, 68).

Проте з позовом до суду ОСОБА_3 звернулася лише у листопаді 2015 року.

Ураховуючи викладене, суди у порушення положень ст. ст. 253- 255, 256, 257, 261 ЦК України, вимог ст. ст. 212- 214, 303, 315 ЦПК України на зазначене уваги не звернули, належним чином доводи відповідача не дослідили, а висновки з цього приводу зроблені на припущеннях, щозаборонено законом (ч. 4 ст. 60 ЦПК).

Крім того, відповідно до ст. 239 ЦК України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільніправа та обов'язки особи, яку він представляє.

Згідно з ч. 1 ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщоособа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Судом установлено, що орендна плата за вищевказаним договором оренди землі за 2012-2015 роки отримувалась регулярно. При цьому, представник позивачки визнав, що лише у 2015 році орендну плату отримав саме він.

Ураховуючи те, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судами не встановлені, судові рішення не відповідають вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, щов силу ст. 338 ЦПК України є підставою для їх скасування із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу приватного підприємства "Агротемп плюс" задовольнити.

Рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 29 серпня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 10 жовтня 2016 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.