Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Луспеника Д.Д., Журавель В.І., Штелик С.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справуза позовом публічного акціонерного товариства "Комерційний Банк "Земельний Капітал" до ОСОБА_4, публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" про визнання договору іпотеки недійсним та припинення іпотеки за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 7 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 липня 2016 року,

У липні 2015 року публічне акціонерне товариство "Комерційний Банк "Земельний Капітал" (далі - ПАТ "КБ "Земельний Капітал") звернулось до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що 3 серпня 2006 рокуміж товариством з обмеженою відповідальністю "Комерційний Банк "Земельний Капітал", правонаступником якого є ПАТ "КБ "Земельний Капітал", та ОСОБА_5 укладено іпотечний договір, що забезпечував виконання зобов'язань товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельні експортні системи" за кредитним договором від 22 травня 2006 року. Предметом іпотеки виступало нерухоме майно загальною площею 655,1 кв. м, що розташовано за адресою: АДРЕСА_1, яке належало іпотекодавцю на підставі договору дарування від 10 серпня 2001 року.

У порушення умов іпотечного договору та ст. 9 Закону України "Про іпотеку" без отримання належної згоди банку ОСОБА_5 було відчужено частину приміщень, а саме: позиції 47, 48 загальною площею 103,2 кв. м, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, що складають частину нерухомого майна предмету іпотеки за іпотечним договором від 3 серпня 2006 року шляхом укладення 20 квітня 2007 року договору купівлі-продажу з ОСОБА_4 При цьому нотаріус у порушення ст. 55 Закону України "Про нотаріат" при посвідченні цього правочину не перевірив або не звернув увагу на те, що майно, яке відчужується, перебуває під забороною на підставі договору іпотеки від 3 серпня 2006 року, про що було зазначено також у Витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно від 30 березня 2007 року, отриманому ОСОБА_5 для укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна позиції 47, 48 загальною площею 103,2 кв. м та наданому нотаріусу у відповідності до п. 63 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

З метою захисту своїх прав та у зв'язку з порушенням позичальником умов кредитного договору від 22 травня 2006 року ПАТ "КБ "Земельний Капітал" звернулося до суду з позовом про звернення стягнення на заставне майно. Під час звернення стягнення на предмет іпотеки з'ясувалося, що ОСОБА_5 без згоди іпотекодержателя вчинив відчуження частини предмету іпотеки ОСОБА_4, яка в свою чергу передала незаконно придбане майно в іпотеку публічному акціонерному товариству "Укрсоцбанк" відповідно до іпотечного договору від 7 червня 2007року, тобто фактично без згоди іпотекодержателя ПАТ "КБ "Земельний Капітал" частину предмету іпотеки було відчужено та передано в наступну іпотеку.

Ураховуючи викладене, ПАТ "КБ "Земельний Капітал" просило суд визнати недійсним іпотечний договір від 7 червня 2007 року, припинити іпотеку, судові витрати покласти на відповідачів.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 7 грудня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 липня 2016 року, позов ПАТ "КБ "Земельний Капітал" задоволено частково. Визнано іпотечний договір, укладений 7 червня 2007 року між ОСОБА_4 та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк", правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк", недійсним. У решті позову відмовлено.Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" просить оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом, чинності.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Частково задовольняючи позов ПАТ "КБ "Земельний Капітал", суди, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України), дійшли до правильного висновку про те, що рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 6 лютого 2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 грудня 2009 року та ухвалою Верховного Суду України від 13 липня 2010 року, договір купівлі-продажу, укладений 20 квітня 2007 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_4, визнано недійсним, скасовано державну реєстрацію права власності за ОСОБА_4 на нежитлові приміщення в автогаражному кооперативі літ. А-8 на VII поверсі позиції 47, 48 загальною площею 103,2 кв. м та в порядку звернення стягнення на предмет іпотеки визнано право власності на вищезазначені нежитлові приміщення за ТОВ "КБ "Земельний Капітал", правонаступником якого є ПАТ "КБ "Земельний Капітал".

Доводи касаційної скарги щодо пропущення позивачем строку позовної давності колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки ПАТ "КБ "Земельний Капітал" лише 25 червня 2015 року дізналося про порушення своїх прав, отримавши позовну заяву від публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" про звернення стягнення на спірний предмет іпотеки.

При цьому згідно з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек від 19 листопада 2015 року фактів наявності обтяжень на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1, що належить позивачу, у тому числі на підставі іпотечного договору від 7 червня 2007 року немає.

Інші доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність судових рішень не впливають.

Ураховуючи викладене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити судові рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 7 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 липня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.